Вампір із Сассексу (збірник)

Скажiть, чи вам вдалося встановити якийсь зв’язок мiж зниклим хлопчиком i вчителем нiмецькоi мови?

– Та нiякого зв’язку мiж ними не було.

– Учитель викладав у його класi?

– Нi, i, наскiльки я знаю, вiн навiть жодного разу з ним не розмовляв.

– Дивно, дуже дивно! У хлопчика був велосипед?

– Нi.

– А всi iншi велосипеди на мiсцi?

– На мiсцi.

– Ви в цьому впевненi?

– Цiлком.

– Сподiваюся, ви не думаете, що нiмець iхав глухоi ночi велосипедом, та ще й з хлопчиком на руках?

– Звiсно, нi.

– Тодi як ви все це пояснюете?

– Можливо, вони взяли велосипед для вiдвернення уваги, сховали його десь, а самi пiшли пiшки.

– Усе може бути. Але, погодьтеся самi, якийсь дивний спосiб вiдвернути увагу. Адже в комiрчинi стояли й iншi велосипеди?

– Атож.

– Чи не краще йому було б сховати два велосипеди, якщо вiн хотiв навести вас на думку, що вони поiхали, а не пiшли пiшки?

– Маете рацiю.

– Отож-бо й воно. Нi, ця теорiя нiкуди не годиться. Але саме собою зникнення велосипеда може послужити вiдправним пунктом для подальшого розслiдування.

– Нi.

– Можливо, на його iм’я були якiсь листи?

– Так, один лист був.

– Вiд кого?

– Вiд його батька.

– Ви переглядаете пошту своiх учнiв?

– Нi.

– Чому ж вирiшили, що лист прийшов вiд його батька?

– Конверт був iз гербом, й адреса написана незграбним почерком герцога. До того ж герцог сам згадав, що писав синовi.

– Як часто хлопчик отримував листи до цього?

– Останнiми днями на його iм’я нiчого не було.

– А з Францii йому часом не писали?

– Жодного разу.

– Ви, звiсно, розумiете, до чого я хилю. Або лорда Солтайра викрали силою, або вiн утiк iз власноi волi. Остання гiпотеза пiдказуе, що хлопчик не мiг би зважитися на такий вчинок без зовнiшнього впливу. Якщо до нього нiхто не приходив, отже, вплив вiдбувався за допомогою листiв. Ось чому менi важливо знати, хто йому писав.

– Навряд чи зможу тут чимось вам допомогти. Наскiльки я знаю, йому писав лише батько.

– І батькiвський лист надiйшов у день втечi. Якi взаемини були мiж батьком i сином: хорошi, дружнi?

– Його свiтлiсть нiкого не удостоюе своеi дружби, його поглинули важливi державнi справи. Навряд чи йому доступнi звичайнi людськi почуття. Але по-своему вiн ставився до сина незле.

– Однак серцем хлопчик був цiлком на боцi матерi?

– Ще б пак.