Вельможний клієнт

Вельможний клiент

Arthur Conan Doyle

Істини

«Вельможний клiент» (1927) – оповiдання англiйського письменника Артура Конан Дойла (1859—1930) про знаменитого детектива Шерлока Голмса.

До Голмса звернувся сер Джеймс Демерi як посередник вiд невiдомого «вельможного клiента» з проханням зруйнувати майбутнiй шлюб юноi аристократки Вiолетти де Мервiль та одного з найнебезпечнiших злочинцiв Європи, барона Адальберта Грюнера.

Голмс передав Демерi викрадений ним у Грюнера щоденник, в результатi чого весiлля барона та Вiолетти було скасоване.

А загадковий «вельможний клiент», в якому вгадуеться постать самого короля Великоi Британii, допомiг Шерлоку Голмсу повнiстю уникнути покарання за крадiжку зi зломом у будинку Грюнера.

Артур Конан ДОЙЛ

ВЕЛЬМОЖНИЙ КЛІЄНТ

ДОЛИНА СТРАХУ

Частина I

ТРАГЕДІЯ У БІРЛСТОУНІ

Роздiл 1

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

– Я схильний думати…

– Думайте, думайте, – спонукав Голмс iз нетерпiнням.

Я певен, що належу до числа найбiльш терплячих людей, але це глузливе зауваження мене зачепило.

– Послухайте, Голмсе, – буркнув я, – ви iнодi виводите мене з себе.

Але той був занадто зайнятий власними думками, щоб менi вiдповiсти, i повнiстю поринув у вивчення аркуша паперу, що випав iз конверта, який прибув поштою. Потiм вiн узяв конверт i почав так само уважно розглядати i його.

– Це рука Порлока, – задумливо мовив Голмс. – Не сумнiваюся, що це почерк Порлока, хоча досi бачив його лише двiчi. Ігрек iз особливим чубком дуже характерний.

Але якщо це лист Порлока, то там е важлива звiстка, дiзнатися яку треба негайно.

Вiн балакав швидше сам iз собою, нiж звертався до мене, але все мое роздратування раптово зникло.

– А хто цей Порлок?

– Порлок – це лише прiзвисько, а за ним, Ватсоне, ховаеться напрочуд хитра та спритна бестiя. У попередньому листi Порлок повiдомив менi, що це його iм’я вигадане, i просив не шукати його. Втiм, Порлок важливий не сам собою, а лише тим, що перебувае в контактi зi значнiшою персоною.

Уявiть собi рибу-лоцмана, яка супроводжуе акулу, або шакала, що волочиться за левом, – хтось нiкчемний у товариствi справдi грiзноi iстоти. І не лише грiзноi, Ватсоне, а й напрочуд таемничоi. Ось чому Порлок менi цiкавий. Ви вже чули вiд мене про професора Морiартi?

– Вчений i злочинець, такий величний у своiх хитрющих задумах, що…

– Що я i досi згадую про своi поразки…

– Я, власне, хотiв сказати, що вiн залишаеться зовсiм невiдомим суспiльству з цього боку.