ЧОРТІВ ПОСОХ

А потiм, перетворивши на порох розвiяти у Всесвiтi, створюючи нову Галактику iстиноi правди. І знову шукати iстину серед мiльйонiв зiрок?»

«І побачив Бог свiтло, що вiн гарний; i вiдокремив Бог свiтло вiд темряви».

Старий завiт. Гл.1.Ст..4.

«Бог говорить з нами лицем до лиця тiльки тодi, коли у нас у самих е особа».

К. Льюiс.

Замiсть прологу

День видався напрочуд ясним. Весь попереднiй день i вечiр я тiшив себе надiею, що буде нельотна погода i вiдкладуть стрибки. Але марно.

І ось старенький «кукурузник», вiдiрвавшись вiд бетонки, нахиливши зеленими пооббиваними крилами, набирав висоту. Стрибнути з парашутом для людини, якiй стiлець, поставлений на стiл, щоб загорнути лампочку, була вже висота – крутилася голова i тряслися жижки – була мрiею всього життя.

– Такого страху ранiше не було, – казав я iнструктору, синеглазому «однокашнику» Иршату Шарiпову, колишньому льотчиковi, який зберiг оптимiзм, незважаючи на життевi негаразди, намагаючись перекричати ревiння мотора.

 – Ми ж з тобою в льотне училище надходили, страх з'явився потiм. Коли я здуру за безкоштовним квитком профспiлки полiз на Останкiнську вежу посидiти в Срiбному залi з двигающимся пiдлогою. Попиваючи шампанське помилуватися вогнями вечiрньоi Москви.

Але коли нас, неабияк накачаних не тiльки шампанським, вивели на оглядовий майданчик з прозорими пiдлогами, серце i йокнуло. Я чомусь вiдчув пiд собою не висоту, а безодню прiрви i вiд падiння в яку вiддiляло лише тонке скло, мов трiснутий лiд.

Довелося помiняти професiю промислового альпiнiста на тесляра.

Ось i зараз боязнь висоти навiть гiрше нiж на горi Ай-Петрi в Криму. Пам'ятаю, так само тремтiли колiна там, нагорi, коли я, бажаючи подивитися на море з висоти пташиного польоту, до жовтим огородженням пiдiйшов тiльки пiсля трьох склянок «Чорного полковника». Вино додало менi смiливостi i сили, став вiдчувати себе якось по-новому. А може, все-таки треба було «смикнути» грам сто п'ятдесят коньяку.

Для хоробростi!?

– Нiчого, клин клином вибивають, ось стрибнеш з парашутом, i все пройде!

– Тобi легко сказати, стрибнеш, але як це зробити? Зiзнатися, один раз я вже стрибав у Коктебелi в Криму пiд час лiтньоi вiдпустки. Хоча вiдчуття були невимовними, назвати це стрибком було важко. За п'ятдесят гривень разом з парашутом пiдчепили з берега на довгому фалi, потягали за катером над затокою i кинули в холодну морi бiля гори Хамелеон. Тай страх не пройшов.