Я мушу мовчати

Ти навчиш мене танцювати,

Ти навчиш повiрити в себе.

Кроки е виключно вдалi,

Рухи е надто бурхливi.

Хочу я знати, що далi?..

Очi в нас тiльки щасливi.

Одяг в нас вологий i зайвий,

Я вiд правд сьогоднi е вiльний.

В танцях я – часом лукавий,

І до цiлункiв надто схильний.

Хочу я тебе обiймати,

Як рiка – лiлii бiлi.

Прошу я тебе до кiмнати,

Де мiй страх вже е не в силi.

Турботи

Ножами вiтер сонце рiже —

Забракло щиростi i тишi.

Старих турбот натру у свiже,

Бо звик, що ми е трохи гiршi.

Незвично бути близько неба,

Мов осiнь я, що без зливи.

Менi турбот хоч трохи треба,

Старих турбот, де ми щасливi…

* * *

Ти спiваеш дуже жваво

Про любов свою i зради,

Менi надто не цiкаво

Про колишнiх твоi знати.

Хочу в тих пiснях я бути,

Що я вiрний надто часом.

Хай на свiтi знають люди,

Що тепер ми тiльки разом.

В тих пiснях всi таемницi

Ти розкажеш всiм i всюди.

Бо я е в такому вiцi,

Що вже приклад може бути.

До плiток я вже байдужий,

Не ховаюсь, як ранiше,

Я, мов вiтер, що е дужий

І вчинити може гiрше.

Ти спiваеш дуже жваво

Про любов свою i зради…

– Не сумуй! – прошу ласкаво. —

За для успiху заради.

Сильнiшi (Украiнi)

Ти любиш танцi,

А я – каву

І снiг, що вранцi,

Мов забаву.

Ти любиш простiр,

А я – волю,

І теми гострi

В дощ про долю.

Ти хочеш «краще»,

А я – щастя.

Чи бути завше

Разом вдасться?

Ти хочеш тишi,

А я – бою…

Ми е сильнiшi,

Як я е з тобою.

Дурницi

Вечiр дощ здолав в колоссi,

Зорi ждуть на таемницi.

Ти менi не кажеш досi,

Що тобi я – без рiзницi.

Хоче вечiр бути в словi,

Що для рiшень – мало часу.

Ми не е такi ласкавi,

Щоб казати все й вiдразу.

Ти з пiсень говориш фрази,

Я зi смiхом вдавсь до чаю.

Здогад був мiй не вiдразу,

Що тебе ось-ось втрачаю.

Вечiр дощ здолав в колоссi,

Зорi ждуть на таемницi.

Я збагнуть не можу досi,

Що були то за дурницi?!

Лелеки

Дзвiнким ключем летять лелеки,

У них i гiднiсть е, i сила.

Так близько знов ми е до спеки.

Чи всiх образ менi простила?

Полишив дощ за садом тишу.

Менi б ii ввiбрати в кiмнати!

Та гомiн твiй собi залишу,

Щоб страх собi ним дарувати.

Цей страх менi е справжня користь,

Що ти пiдеш кудись, без бою,

А я отут, собi натомiсть,

Влаштую бiй з самим собою.