Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

– Називай мене Матвiй, добре?

– Коли ми будемо наодинцi, я буду називати тебе на iм’я, але в присутностi iнших буду кликати сеньйор.

– Домовилися, – погодився Матвiй. – Рiч у тому, що я саме прямую до Перу, щоб дослiдити кам'янi споруди, якi розташованi в джунглях. Я б мiг взяти тебе з собою, i звiдти, з iншого боку, ти можеш спробувати дiстатися до свого будинку без побоювання потрапити в полон до ворожих племен.

– Там, де проживае мое плем'я, досить багато кам'яних будiвель, – зiзнався Куiдель, надихнувшись пропозицiею нового знайомого.

 – Вони набагато бiльш величнi, нiж будiвлi великого мiста, якi я бачив. Я впевнений, що з боку Перу зможу дiстатися до свого будинку.

– Це чудово, – зрадiв Матвiй. – Я допоможу тобi повернутися додому, а ти допоможеш менi знайти цi споруди.

На обличчi iндiанця проявилася ледь помiтна посмiшка, але очi iскрилися вiд радостi й передчуття повернення до рiдного племенi.

– Я згоден, Матвiй. Буду радий, якщо зможу вiддячити тобi за те, що ти допоможеш менi швидше побачити моiх рiдних.

Коли вирушаемо?

– Водiй повернеться за нами пiслязавтра вранцi, i ми вiдразу ж можемо iхати.

– Я буду чекати цього ранку з великим нетерпiнням, Матвiй. Дякую тобi.

Куiдель схилив голову перед Матвiем, чим привiв його в чимале знiяковiння.

– Не варто, – щиро вiдповiв Матвiй. – Скажи, чому ти вчора на свiтанку роздягнувся, коли вiтав сонце.

Індiанець задумався.

– Менi складно це пояснити. Я дуже погано знаю iспанську мову i можу тiльки скромно висловлюватися.

Як же я зможу передати тобi ту глибину суть, яку вкладаю в цей священний ритуал?

– Спробуй пояснити рiдною мовою, – запропонував Матвiй i з посмiшкою подивився на Куiделя.

– Я чув, що ти можеш розумiти мову рiзних народiв. Напевно, ти багато подорожував i спiлкувався з людьми iнших краiн, але ж ти не спiлкувався з iндiанськими племенами. Як же ти можеш зрозумiти мене?

Матвiй вичiкувально дивився на Куiделя, чекаючи перевiрки.

– Скiльки тобi рокiв? – запитав вiн мовою свого племенi.

На превелику радiсть Матвiя, вiн зрозумiв питання. Індiанець говорив на дiалектi, схожому з нарiччям кечуа, а до його вивчення вiн пiдiйшов найсерйознiше, тому тепер мiг вiльно не тiльки розумiти, а й висловлюватися ним.

– Наша планета пролетiла навколо сонця тридцять вiсiм разiв вiдтодi, як Творець подарував менi життя на нiй, – вiдповiв Матвiй, намагаючись наслiдувати особливостям мови iндiанцiв.

Здивуванню Куiделя не було меж.