Гобсек

Чи ви мандруватимете, чи сидiтимете бiля камiна та своеi дружини, неминуче прийде час, коли життя стане тiльки звичкою до певного улюбленого вами оточення. Щастя полягатиме тодi у тренуваннi своiх здiбностей, звернутих на речi реальнi. Крiм цих двох правил, усе iнше – облуда. Моi принципи змiнювалися залежно вiд обставин, я мусив iх змiнювати на кожнiй географiчнiй широтi. За те, чим у Європi захоплюються, в Азii карають. Те, що в Парижi вважають пороком, за Азорськими островами стае конче потрiбним.

Нiчого немае тривкого на цiм свiтi, е тiльки умовностi, що змiнюються залежно вiд клiмату. Для того, хто змушений пристосуватися до всiх життевих умовностей, переконання й мораль – пустi слова. Непохитне тiльки одне-едине почуття, яким надiлила нас природа: Інстинкт самозбереження. У наших европейських суспiльствах цей iнстинкт називаеться особистим, iнтересом. Якби ви прожили стiльки, як я, то звали б, що з усiх земних благ е тiльки одне, досить надiйне, щоб людина прагнула його. Це е золото. В золотi втiлено всi людськi сили. Я подорожував, я бачив, що по всiй землi е рiвнини й гори; рiвнини набридають, гори втомлюють; отже, в якiй мiсцевостi – то байдуже. Що ж до звичаiв, – то людина скрiзь однакова: скрiзь точиться боротьба мiж бiдним i багатим, скрiзь вона неминуча. То краще вже самому утискувати, нiж дозволяти, щоб тебе утискували iншi. Скрiзь мускулястi люди працюють, а хирлявi мучаться. Та й утiхи скрiзь однаковi, i скрiзь вони однаково вичерпують сили; гору бере над усiма тiльки одне почуття – порожнiй гонор. Гонор – це завжди наше «я». А що може вдовольнити гонор? Золото! Щоб здiйснити вашi примхи, потрiбнi час» матерiальнi засоби або зусилля. І от золото мiстить у собi все це в зародку i все дае в дiйсностi.

Тiльки божевiльнi або хворi можуть вбачати щастя в тому, щоб грати щовечора в карти, сподiваючись виграти кiлька су.

Тiльки дурнi можуть марнувати час, розмiрковуючи про буденнi справи – ляже така-то панi на канапi сама чи з ким-небудь, i чого в неi бiльше: кровi чи лiмфи, темпераменту чи доброчесностi. Тiльки простаки можуть уявляти собi, що дають користь своiм ближнiм, встановлюючи полiтичнi» принципи, щоб керувати подiями, яких нiколи не можна передбачити.