Останній день

Чи й справдi Швидкий мав такi великi знання – принаймнi Чапчиковi покищо це було не зовсiм ясно, але пристаркувата жiнка цим знанням повiрила й пройнялася навiть до них деякою повагою.

– Гобi, хлопче, виднiше, – втираючи хусткою носа, сказала вона на якесь гаряче твердження Швидкого. – Що я там знаю, живу я в Бахмутi, тепер Артемiвське зветься, i за 26 рокiв, сказати тобi по правдi, i близько не була бiля шахти. Бублички я продаю на базарi.

Почувши це, широкоплечий Супрун враз прокинувся вiд своеi мовчанки й зареготав тим же таки добродушним басом.

Швидкий спалахнув (вiн у перший раз спалахнув), i розгубившись, затикався. Годi вiн зi злiстю подивився на Супруна, зиркнув таким же чином i на Чапчика, зi справжньою ненавистю змiряв з голови до нiг пристаркувату жiнку, що ii вiн взяв за матiр якогось шахтаря й яка, як виявилося, була звичайнiсiнькою собi спекулянткою, – i все це, так би мовити, проробивши, вийшов суворий i не задоволений з купе.

Цей випадок, безперечно, сподобався Чапчиковi: мовляв, нарештi Швидкому хоч трохи збито пиху: ну, хiба б справдi досвiдчена людина попалася на такий гачок? Словом, Чапчик зiдхнув з полегшенням.

Ага, чортова кукла, – подумав вiн, – попався? Ото не задавайся на задрипанi макарони. Подумаеш, який досвiдчений шахтар!

В уявi селюк уже бутузив свого супротивника, так би мовити, на всi заставки. Бутузив так, як йому хотiлось. І коли б вiн мав упевненiсть, що з-пiд цих його ударiв Швидкий уже не виприсне, – вiн би був цiлком задоволений.

Та лихо було в тому, що всi цi удари були покищо уявними. Це зовсiм не значить, що вiн не здiбний по-справжньому «показати» себе перед мiстечковими комсомольцями – вiн ще покаже! Але перед якими… от? Перед подiбними до самовпевненого й досвiдченого Швидкого? Перед цими все таки важкувато!

З таким зневiр’ям до своiх сил вiн iхав аж до районного вугiльного центру. З таким зневiр’ям вiн вирушив i до шахти: в районi iх довго не затримували – позаписували в якiсь книжки, надiлили вiдповiдними папiрцями й побажали всього найкращого.

ІІ

З добрими дорогами ще не всюди гаразд. Але це був один iз тих капiтальних шляхiв, що iх ми тепер чимало найдемо й на Донбасi й що вкупi з палацами культури, з радянськими житлобудами, з новими заводами та шахтами в корiнний спосiб змiнюють обличчя всiеi нашоi краiни. Були й добрi конi, був непоганий i фаетон.