Історія цивілізації. Україна. Том 2. Від Русі до Галицького князівства (900–1256)

Самбор, 10-Гайворон, 11-Красний Колядин (лiтописний Красн), 12-Грицiвка, 13-Липове-1, 14-Липове-2, 15- Ведмежжя, 16-Ромни (лiтописний Ромен), 17-Глинськ-1, 18-Глинськ-2 (лiтописний Глинськ), 19-Свиридiвка, 20-Борбеницi, 21-Безсали, 22-Лохвиця-1 (лiтописна Лохвиця), 23-Лохвиця-2 (Високi Лазiрки), 24-Гаiвщина, 25-Сенча-І (лiтописний Синець), 2б-Сенча-2 (Микiльська Гiрка), 27-Сенча-З (Самсонiев Острiв), 28-Снiтин-І, 29-Снiтин-2 (лiтописний Кснятин), 30-Прилуки (лiтописний Прилук), 31-Переволочна (лiтописна Переволока), 32-Срiбне (лiтописний Серебряний), 33-Варва (лiтописний Варин), 34-Линовиця, 35- Березова Рубка, 36-Пирятин (лiтописний Пирятин), 37-Гребiнка, 38-Повстин (лiтописний Полкостень), 39-Городище, 40-Чорнухи, 41-Хiтцi, 42-Клепачi, 43-Лубни (лiтописний Лубен?), 44-Мацкiвцi (лiтописний Снiпород), 45-Олександрiвка, 46-Луком е (лiтописний Лукомль), 47-Великоселицька, 48- Тарасiвка (лiтописний Горошин), 49-Чутовка, 50-Велика Бурiмка-1, 51-Велика Бурiмка-2, 52-Велика Бурiмка-3 (лiтописний Римов), 53-Лящiвка, 54-Клiищнцi, 55-Жовнино-1, 56-Жовнино-2 (лiтописне Желнi), 57-Жовнино-3, 58-Воiнська Гребля (лiтописний Воiнь), 59-Веремiiвка, 60-Змiйовi вали

У науковцiв склалося певне уявлення про унiкальнiсть стрункостi киiвсько-пороськоi й переяславо-посульськоi оборонних систем, що разюче вiдрiзнялися вiд iнших рубежiв Русi яскраво вираженими ланцюгами тривалих за часом функцiонування фортечних споруд, зведених на високих берегах рiчок.

Виявилося внаслiдок проведених робiт, що до таких прикладiв можливо вiдносити й курсько-сеймську дiлянку загальноруського кордону. Очевидно, що причина цiеi стiйкоi завершеностi в обрисах таких рубежiв криеться у ранньому формуваннi таких прикордонних дiлянок: вони створювалися в епоху найпотужнiшоi влади великих князiв, коли держава могла придiляти складанню кордонiв як загальноруську увагу, так i сприяти перерозподiленню мiсцевого додаткового продукту iз цiею ж метою. Своею чергою, з послабленням центральноi влади, новi прикордоннi рубежi стали набувати менш системного характеру.

Безперечний зв’язок сеймсько-курськоi оборонноi лiнii iз завданням захисту вiдомого «степового коридору», що в XII ст. став традицiйною дорогою кочiвникiв на Русь. У цих мiсцях правi береги Сейму i Псла були покритi густими лiсами, а iхне межирiччя було найбiльш вигiдним суходiльним шляхом, поздовж якого були вiдсутнi болота й переправи, котрi заважали руху верхового вiйська. Це була й найоптимальнiша торговельна караванна дорога на Киiв.