На нашем сайте вы можете читать онлайн «Двері в день. Міс Адрієна». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Двері в день. Міс Адрієна

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги Двері в день. Міс Адрієна, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Двері в день. Міс Адрієна. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ґео (Георгій) Шкурупій) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Дія роману відбувається у великому індустріальному місті. Головний герой Теодор Гай прагне позбутися кайданків, що прикували його до міщанського оточення. Він шукає своє місце у великій розбудові нової країни. Не маючи внутрішньої сили порвати з дружиною та її оточенням, Гай намагається інсценувати свою смерть і в такий спосіб зникнути з їхнього життя. Перед ним двое дверей – одні ведуть у ніч, другі відкривають шлях у день. Саме нічна, утаємничена, атмосфера підштовхує Гая до мрійливих романтичних вигадок.
Також до збірки ввійшов останній роман автора «Міс Адрієна» – він і до сьогодні є фактично невідомим широкому загалу.
Двері в день. Міс Адрієна читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Двері в день. Міс Адрієна без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Хiба не бувае так: людинi здаеться, що вона робить цiеi хвилини, що вона робила це ж саме колись, не можна пригадати коли, за тих же обставин i умов.
Це уявляеться якось туманно, цього нiяк не можна збагнути, але воно вiдчуваеться, як певна реальнiсть дiйснiсть, що ii ось-ось нiби намацаете рукою…
Щось подiбне до цього вiдчували Гай i Марiя i нiби не могли зрозумiти, що це таке. Чи це було справдi? Чи це тiльки здаеться?
Гай взяв у неi кухоль з водою i, поринаючи поглядом у блакитнi фйорди, пiднiс його до вуст, але не помiтивши, що ще не донiс, перехилив його, i вода полилася на землю.
– Правильно, молодий чоловiк, дуже правильно! – зайшов, як з туману, улесливий голос Терещука, який примусив Гая схаменутись. – Мандатик правильний! – простягнув Терещук назад папiрця. – Менi дуже приемно… Гадаю, що ви не одвернете своеi уваги вiд моеi гостинности.
Що хотiв вiн сказати цими словами, Гай не зрозумiв, та йому було байдуже, що б не сказав Степан Терещук, який тепер пiшов тихою ходою через двiр на вулицю до юрби.
Вiн бачив перед собою напрочуд знайому постать дiвчини, бачив знайоме обличчя, очi, волосся, рухи i навiть голос.
– Менi здаеться, що я вас знаю, що я вас бачила десь! – почув Гай уперше ii приемний голос, що здавався йому таким знайомим.
– Я певний того, – вiдповiв Гай, – що ми жили десь поруч i зустрiчались отак щодня.
Вони трохи помовчали, нiби риючись у давнiх спогадах, вiдшукуючи щось потрiбне, але невловиме, що мусiло все нагадати iм, сказати – хто вони й що з ними.
Але марно вони напружували свою уяву, iм не пощастило впiймати химерноi згадки, викрити свое химерне почуття.
– Марiе! Нi, Марiе, я зовсiм не знаю вас, – нарештi сказав Гай, – ви менi просто снились колись, i я назавжди запам’ятав це.
– Менi здаеться, що я вас знаю, що я знаю навiть, як вас звуть… Вас звуть… Нi, я боюсь, що я не вгадаю…
– Теодор, – пiдсказав вiн свое iм’я.
– Теодор? Нi, вас здаеться звали iнакше, – замрiяно й нiби розчаровано вiдповiла Марiя.
– Коли? Хто? – засмiявся Теодор Гай.






