Двері в день. Міс Адрієна

Дверi в день. Мiс Адрiена

Гео (Георгiй) Данилович Шкурупiй

Рiдне

Дiя роману вiдбуваеться у великому iндустрiальному мiстi. Головний герой Теодор Гай прагне позбутися кайданкiв, що прикували його до мiщанського оточення. Вiн шукае свое мiсце у великiй розбудовi новоi краiни. Не маючи внутрiшньоi сили порвати з дружиною та ii оточенням, Гай намагаеться iнсценувати свою смерть i в такий спосiб зникнути з iхнього життя. Перед ним двое дверей – однi ведуть у нiч, другi вiдкривають шлях у день.

Саме нiчна, утаемничена, атмосфера пiдштовхуе Гая до мрiйливих романтичних вигадок.

Також до збiрки ввiйшов останнiй роман автора «Мiс Адрiена» – вiн i до сьогоднi е фактично невiдомим широкому загалу.

Гео Шкурупiй

Дверi в день. Мiс Адрiена: романи

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2021

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2020

У виданнi збережено основнi особливостi лексики, синтаксису та орфографii авторського тексту

Дверi в день

Роман

І

Дверi в нiч

Дверi пивноi були вiдчиненi в нiчну напружену метушню великоi вулицi.

У жовтому сяйвi вiтрин вишикувались батареi порожнiх пляшок, як переможенi свiдки людськоi невибагливости. Коло вiдчинених дверей пiд музику джазбанду маршували проститутки з обов’язкiв своеi дивовижноi професii, що примушуе замислюватись над долею людства поважних полiтичних дiячiв безвусих поетiв.

Дами, одягненi в примхи коштовних одягiв, потрапляли в жовтi плями свiтла i, звабленi безпосереднiстю вулицi, що намагаеться порушувати всi усталенi традицii, мрiяли про вiльне кохання, заохочуючи чоловiкiв блискучими поглядами до рiшучих вчинкiв.

Джазбанд, розхитаний терпкими звуками саксофонiв, мiдяних тарелiв i барабана, в пристрасних корчах виростав у кутку залi, задимлений куривом цигарок. Хворий на пропасницю, вiн тремтiв i здригався. Хворий на подагру, вiн похитувався на кволих, тонких ногах, випинаючись котячим криком i нявканням у метушливе життя вулицi.

В залi пивноi i хрипах музики люди шукали затишку вiд брудних помешкань, п’яноi бездiяльности вiд бездiяльности тверезоi, шукали реалiзовану мрiю, як сновида шукае жовте сяйво мiсяця темноi ночi.

Сидячи за пляшками пива навколо мокрих, заллятих пивом столикiв, у брудi пiдлог i стiн, люди обдурювали самих себе святом, що буденнiше за всякий звичайний фiзiологiчний процес.