Сонцем стань!

Ще гебреi з ума не зiйшли,

Долi лiпшоi вартi,

І осягнуть, як честь вiддадуть

І Ваалу, й Астартi

.

Най Єгова собi там гримить

На скалистiм Сiнаi, —

Нам Ваал дасть багатства i вдасть

У великому краi.

Най Єговi колючi терни

Будуть любi та гожi, —

Нас Астарти рука поведе

Помiж мiрти

i рожi.

Наш удiл – Сенаар

та Гарран,

А наш шлях до востоку,

А на захiд, у твiй Канаан,

Не поступимо й кроку.

Все те ясне, не варто про се

І балакати далi,

Та от що нам з тобою зробить

По вчорашнiй ухвалi?

Бить камiнням руiну стару?

Шкода заходу й труду.

Дечим може ще вiн послужить

Ізраiльському люду.

Майстер вiн говорити казки,

Миляну пускать баньку

,

Тож приставмо його до дiтей

За громадськую няньку».

Так сказав вiн, i регiт пiднявсь,

А з тим реготом в парi

По народi йшов клекiт глухий,

Мов у градовiй хмарi.

Та спокiйно вiдмовив Мойсей:

«Так i буть, Авiроне!

Що повиснути мае колись,

Те i в морi не втоне.

Канаана тобi не видать

І не йти до востоку;

З сього мiсця нi вперед, нi взад

Ти не зробиш нi кроку».

І мертвецька тиша залягла

На устах всього люда,

І жахнувсь Авiрон, i поблiд,

Сподiваючись чуда.

Але чуда нема! Авiрон

В смiх! А з смiхом тим в парi

По народi йшов клекiт глухий,

Як у градовiй хмарi.

VIII

І пiднявся завзятий Датан:

«Дарма грозиш, пророчиш!

Ось як я тобi правду скажу,

Може, й слухать не схочеш.

Признавайсь: не на тее ти вчивсь

У египетськiй школi,

Щоб, дорiсши, кайдани кувать

Нашiй честi i волi?

Признавайсь: не на те ти ходив

У египетську раду,

Щоб з мудрцями й жерцями кувать

На Ізраiля зраду?

Признавайся: було там у них

Вiщування старинне,

Що вiд дуба й дванадцяти гiль

Власть Єгипту загине?

Знали всi, фараон i жерцi,

Що той дуб i тi гiлi —

Се Ізрайля дванадцять колiн,

Розбуялих на Нiлi.

І жахались, що мимо всiх праць,

І знущань, i катовань,

Той Ізраiль росте та росте,

Як та Нiлова повiнь.

Знали всi: як в гебрейськiй сiм’i

Родить первенця мати,

То в египетськiй мусить в той день

Первородне вмирати.

Та не знав нiхто ради на се,

Не придумав пiдмоги,

Тiльки ти, перекиньчик, упав

Фараону пiд ноги.

І сказав: «Ти позволь iх менi

Повести у пустиню,

Я знесилю, i висушу iх,

І покiрними вчиню».