Кассандра

Полiксена

(в бiлому убраннi, червонi стрiчки й червонi квiтки з гранати в косах)

Кассандро, рiдна, ти не знаеш, люба,

яка щаслива я! Який вродливий

мiй Ахiллес, мiй наречений! Часто

я з брами бачу, як вiн iде полем,

мов Гелiос прекрасний, так вiн сяе.

З Атрiдами в незгодi вiн, i хоче

в мiцному мирi з батьком нашим бути,

i шлюб наш буде вже одразу плiдним, –

так кажуть мiрмiдонцi i троянцi,

бо з нього зродиться i згода, й сила,

i не загине вже святая Троя,

не вмре народ державного Прiама!

Кассандра

Пробач менi, сестричко, я не можу

тепер з тобою говорити.

тепер пишу я книгу, на розмовi

я мушу бути з яснокудрим богом.

Полiксена

Негарно заздрити сестрi, Кассандро,

не винна я, що Ахiллес мене,

а не тебе з усiх царiвен вибрав,

не дiвчина ж бо мужа вибирае,

а вiн ii. І з того я не винна,

що ти не вмiла догодить Кiпрiдi.

Кассандра

Нi, Полiксено, я тобi не заздрю!

(Заслоняе лице покривалом.

Полiксена

Прости, кохана, я тебе вразила.

В своему щастi я зовсiм забула,

що слово «шлюб» гiрке моiй Кассандрi

вiд того часу, як Долон зрадливий

одкинувся вiд неi.

Кассандра

Полiксено,

що говорить про те! Я добре знала,

що я йому дружиною не буду.

Полiксена

А нащо ж ти приймала подарунки?

Кассандра

Бо я його любила. Тi дари –

то все, що мiг Долон Кассандрi дати.

Чому ж я мала б i того зрiкатись?

Вiн щиро те давав, а я те брала,

щоб мати спогад про хвилини щастя,

бо знала я, iх небагато буде.

Дивись: i досi золота гадючка

менi правицю обвивае так,

як спогад в’еться коло мого серця…

(Показуе обручку на руцi вище лiктя.)

Долон не винен. Виннi сii очi,

не вмiв iх погляд мовити: «Кохаю»,

хоч вiд кохання серце розривалось.

Боявся iх Долон. Вiн сам казав,

що вбили щастя наше тii очi

холодними i твердими мечами.

Вони однаковi були, незмiннi

перед богами i перед коханим.

Не мiг Долон очей тих подолати,

не мiг вiн погляду iх одвернути

вiд таемницi до живого щастя.

І знала я, що в сих моiх очах

моя недоля, тiльки що робити?

Хiба ослiпнути? Бо де вiзьметься

у птицi вiщоi коханий погляд

голубки, що воркуе.

Полiксена дивиться iй в очi.

Полiксено!

Не придивляйся до моiх очей.

Не говори до мене, не питай

нiчого, нiчогiсiнько. Ти знаеш,

тебе я над усiх сестер злюбила.

Не говори до мене.