Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання

Як бачиш, Мiлено, нiчого страшного, я б i сам не наважився на дiяльне бажання (до речi, тому тiльки, що не здогадався б, наскiльки проста можливiсть зустрiчi) побачити тебе «вже» за чотири тижнi; якщо б ми зустрiлися, я б завдячував це виключно тобi, ось чому (не кажучи про те, що, якщо ти не приiдеш, значить, так i мае бути, я знаю) ти маеш повне право викреслити цю можливiсть, яку сама Ти i створила, про це менi i писати нема чого, просто я з такою радiстю прокладав цю вузьку дорiжку з темноi квартири до тебе i мало-помалу все, чим е я, було кинуте в цей, можливо (необачнiсть негайно перебивае: звичайно! звичайно! звичайно!) до тебе спрямований хiд, а вiн раптом, замiсть вивести до тебе, впираеться в непроникну [слiв iз 5 написано нечiтко] скелю «будь-ласка-не-приiзди», i мимоволi доводиться тiею самою дорогою, яка так швидко була прокладена, [одне слово написано нечiтко] повiльно повертатися назад i засипати ii всiм тим, що я е.

Загалом, це досить болiсно, але навряд чи геть уже погано, якщо вистачае сил так докладно про це писати. Зрештою, з’являться новi ходи, копати старий крiт назвичаений.

Куди гiрше iнше: з причин, якi я, здаеться, учора позначив, наша зустрiч була б дуже важлива. У цьому сенсi ii нiчим не замiниш, власне, тому-то я i засмутився через телеграму. Але хто зна, чи раптом у твоему пiслязавтрашньому листi не знайдеться розрада.

* * *

У мене тiльки одне прохання: у твоему сьогоднiшньому листi е двi дуже жорсткi фрази. Перша (а Ту neprijede?, ponevadz cekas, az to Tobe jednou bude nutnе, to, abys prije[103 - А ти не приiдеш, бо чекаеш, поки самiй тобi не знадобиться приiхати (чес.

).]) ще дещо як виправдана, але далеко не повнiстю, друга (Mej se pekne, Franku, а потiм iде, щоб ти чула звучання всiеi фрази: telegrafovat Ti ten fale?n? telegram nemа tedy smyslu, nepos?lаm ho[104 - Бувай, Франце. Тодi безглуздо вiдправляти цю нещиру телеграму (чес.).]. Навiщо ж ти ii таки вiдправила), це «Mejsepekne, Franku» не мае взагалi нiякого виправдання. Такi ось фрази. Не могла б ти, Мiлено, яким-небудь чином узяти iх назад, цiлком однозначно взяти назад, першу, якщо завгодно, почасти, а другу цiлком?

* * *

Батьковий лист я сьогоднi вранцi забув укласти в конверт, вибач. До речi, я до того ж випустив з уваги, що це перший лист за три роки, тепер тiльки я розумiю, як вiн на тебе вплинув. Але в силу цього, мiж iншим, i твiй лист до батька стае набагато значнiше, в ньому, напевно, було щось принципово нове.