Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання

Телеграфував до Праги, що не зможу приiхати в Карлсбад, поясню це нервовим розладом, що, з одного боку, дуже вiрно, з iншого ж – не вельми послiдовно, адже саме через цi розлади я ранiше i збирався в Карлсбад. Ось так я граю з живою людиною. Але iнакше я не можу, бо ж у Карлсбадi я б не змiг нi говорити, нi мовчати, точнiше: я б говорив, навiть мовчки, адже я нинi – одне-едине слово. Поiду я тепер абсолютно не через Вiдень, а в понедiлок через Мюнхен, куди – не знаю, в Карлсбад, у Марiенбад, у всякому разi один. Можливо, я Вам писатиму, листи ж вiд Вас отримаю тiльки в Празi, тiльки за три тижнi.

(Меран, 1 червня 1920 р.) Вiвторок

Вважаю: написано в суботу i, незважаючи на недiлю, отримано вже у вiвторок опiвднi, вихоплено у вiвторок з рук листоношi, до чого ж чудовий поштовий зв’язок, а я в понедiлок поiду i втрачу його.

Як мило з Вашого боку, що Ви турбуетеся, Вам бракуе листiв, так, минулого тижня я кiлька днiв не писав, але, починаючи з суботи, пишу щодня, так що Ви отримаете три листи, порiвняно з якими безлистовний час здасться Вам щастям.

Ви зрозумiете, що всi Вашi побоювання цiлком виправданi, себто що я вельми сердитий на Вас узагалi i що особливо у Ваших листах багато менi зовсiм не сподобалося, що фейлетони мене дратували i iн. Нi, Мiлено, цього всього Вам боятися нема чого, але тремтiть перед протилежнiстю!

Як чудово, що я отримав Ваш лист i мушу вiдповiдати Вам на безсонну голову. Не знаю, що написати, просто блукаю тут мiж рядкiв, пiд свiтлом Ваших очей, у диханнi Ваших губ, немов прекрасного щасливого дня, який залишаеться прекрасним i щасливим, хоча голова болить вiд утоми, а в понедiлок треба буде iхати звiдси через Мюнхен.

Ваш Ф.

Через мене Ви бiгом, щодуху тiкали додому? Так, але хiба Ви не хворi i хiба я бiльше про Вас не тривожуся? Справдi, я бiльше не турбуюся – нi, я знову перебiльшую, як тодi, але тривожуся я так, нiби Ви перебуваете тут пiд моiм наглядом, немов я п’ю молоко i одночасно спiваю iм Вас, дихаю повiтрям, яке ллеться до мене iз саду, i одночасно змiцнюю ним Вас, нi, цього обмаль, я куди бiльше змiцнюю ним Вас, анiж себе.

Ймовiрно, з кiлькох причин поiду я не в понедiлок, а трохи пiзнiше. Але в такому разi прямо в Прагу знедавна ходить прямий швидкий потяг Боцен – Мюнхен – Прага. Якщо Ви хочете писнути менi ще кiлька слiв, то цiлком можете це зробити; якщо Ваш лист мене не застане, його перешлють менi в Прагу.

Залишайтеся добрi до мене!

Ф.

Усе ж таки людина – зразок дуростi.