Замок. Подорожні щоденники. Вісім зошитів

– Ви даремно турбувалися, пане вчитель, – сказав К. – Я не маю жодноi змоги взятися за цю роботу.

– Чудово, – сказав учитель. – Прекрасно, ви вiдмовляетеся без жодних сумнiвiв. – Вiн узяв свого капелюха, вклонився i пiшов геть.

Вiдразу пiсля цього прийшла Фрiда, ii обличчя виражало стурбованiсть, сорочку вона не попрасувала. Щоб розважити ii, К. розповiв про пропозицiю, але вона пропустила все повз вуха, кинула сорочку на лiжко й пiшла геть. Вiдразу ж повернулася, але вже з учителем, який виглядав злим i не привiтався.

Фрiда попросила його потерпiти ще трохи, – очевидно, вона вже не раз це сказала дорогою до кiмнати, – i вiдтягла К. у бiчнi дверi, про iснування яких вiн не знав, на сусiдне горище, де збуджено та задихано розповiла про свою пригоду. Господиня обурена тим, що принизила себе до вiдвертостi перед К., а ще гiрше, пiшла йому на поступки у справi зустрiчi з Кламмом, але нiчого цим не досягла, окрiм, як вона висловилася, холодноi й нещироi вiдмови. Тому вона вирiшила не терпiти бiльше К. у своему домi. Якщо вiн мае власнi зв’язки iз Замком, нехай якомога швидше ними скористаеться, бо ще сьогоднi, ба бiльше, вже зараз iм необхiдно йти звiдси геть i вони не зможуть повернутися, поки на це не буде офiцiйного наказу. Та вона сподiваеться, що до цього не дiйде, бо i в неi е зв’язки в Замку, i вона зумiе ними скористатися. Зрештою, К. потрапив до ii заiзду тiльки завдяки недбальству господаря. Крiм того, його становище зовсiм не виглядае вкрай скрутним, оскiльки ще сьогоднi вранцi вiн хвалився, що йому забезпечене iнше мiсце для ночiвлi. Але Фрiда, ясна рiч, повинна залишитися, бо якщо вона вибереться разом iз К., то господиня буде глибоко нещасна, вже вiд самоi думки про це вона заплакала i осiла на пiдлогу просто поряд iз пiчкою, бiдна жiнка з хворим серцем! Але вона не може iнакше, бо на карту поставленi, принаймнi вона так вважае, ii спогади про Кламма! Такi справи з господинею. Ясна рiч, Фрiда пiде за К. куди вiн захоче, по снiгу та льоду, про це немае мови, але iхне становище дуже непевне, тому вона зустрiла пропозицiю старости з великим захопленням, навiть нехай це невiдповiдна для К. посада. Але ж було чiтко сформульовано, що все це тiльки тимчасово, можна буде виграти час i легко знайти iнший вихiд, навiть якщо остаточне рiшення буде негативним.

– У найгiршому випадку, – вигукнула Фрiда, кинувшись К. на шию, – ми виiдемо геть, що нас тримае тут, у Селi? Але наразi, правда ж, коханий, ми погодимося на пропозицiю старости.