Замок. Подорожні щоденники. Вісім зошитів

– Фрiда була дуже задоволена цiею посадою, – К. вирiшив нарештi нагадати дiвчинi про рiзницю мiж нею та Фрiдою, якоi Пепi, здаеться, не зауважувала.

– Не вiрте iй, – сказала Пепi. – Фрiда вмiе стримувати себе, як мало хто. Те, в чому вона не хоче зiзнаватися, залишиться при нiй, а ви й не помiтите, що вона збиралася щось сказати. Я служу тут уже багато рокiв разом iз нею, ми спали в одному лiжку, але вона нiколи не була зi мною вiдвертою, зараз, мабуть, вже й не згадуе про мене. Єдина ii подруга – стара шинкарка iз заiзду «Бiля мосту», i це також багато про що свiдчить.

– Фрiда – моя наречена, – сказав К, не припиняючи пошукiв дiрочки для спостереження.

– Я знаю, – сказала Пепi. – Тому й розповiдаю. Інакше вам це було б все одно.

– Розумiю, – сказав К. – Ви маете на увазi, що я мушу пишатися тим, що менi пощастило завоювати прихильнiсть такоi загадковоi дiвчини.

– Саме так, – сказала Пепi й задоволено засмiялася, нiби вона змогла досягнути з К. якоiсь таемноi угоди щодо Фрiди.

Але зовсiм не ii слова зацiкавили К. i вiдволiкли од пошукiв, а сама ii поява й те, що вона тепер працюе тут. Справдi, вона була набагато молодшою за Фрiду, майже дитина, а ii одяг був смiшним, мабуть, вона вбиралася вiдповiдно до своiх перебiльшених уявлень про важливiсть посади кельнерки. І цi ii уявлення в чомусь були правильними, адже вона випадково, незаслужено й несподiвано потрапила на цю посаду, опинившись зовсiм не на своему мiсцi, i призначили ii тимчасово, навiть не довiрили шкiряноi торбинки, яку Фрiда завжди носила на поясi.

А ii незадоволення роботою було перебiльшено вдаваним. Та попри дитяче нерозумiння, напевно, й вона мала зв’язки в Замку. Якщо вона не бреше, то працювала покоiвкою i, не усвiдомлюючи своеi вигоди, спала тут цiлими днями. Якщо вiн обiйме це маленьке, повнувате й трохи сутуле тiльце, то навряд чи отримае якiсь переваги, хiба що це зворушить його i додасть сили для подальших дiй. Тодi, можливо, це так само, як iз Фрiдою? Нi, не так само. Достатньо було згадати погляд Фрiди, щоб це збагнути. К. нiколи б не доторкнувся до Пепi. Але зараз вiн змушений був заплющити очi, щоб не дивитися на дiвчину надто вже пожадливо.

– Свiтло не мусить горiти, – сказала Пепi й клацнула вимикачем. – Я запалила його тiльки тому, що ви сильно мене налякали. Що вам тут потрiбно? Фрiда забула щось?

– Так, – сказав К. – У сусiднiй кiмнатi залишилася бiла вишивана скатертина.