Вальдшнепи

Хiба випадково вона показала йому свое тiло в купальному костюмi? Хiба випадково вона вчора ввесь вечiр намагалась одрекомендувати себе? Хiба випадково вiн почув цю апологiю безумства хоробрих на фонi вранiшньоi зустрiчi, тiеi зустрiчi, коли вона стояла на пляжi в потоках сонця i демонструвала йому свое здорове рубенсiвське тiло? Нiчого випадкового нема, всякий випадок зв’язано з тою чи iншою основою i обумовлюеться вiн певними причинами, i коли причини були, то iнакше й трапитись не могло. І згадуючи ii вчорашню розмову про безумство хоробрих, йому до болю захотiлось бути таким же безумним.

Йому захотiлось схопити ii в обiйми й закричати побiдним криком дикого переможця. Перед ним на мить промайнули сумнi, осточортiлi очi його Ганни, i вiн уже бiльше нiчого не бачив. Вiн зовсiм не думав про те, як вона прийме його ласки. На нього в цей момент навiть не вплинула обстановка, що безперечно не вiдповiдала його намiрам. Вiн уже нiчого не бачив, крiм цiеi привабливоi дiвчини i ii мигдалевого погляду.

Карамазов нахабно подивився на Аглаiн торс i зупинив на ньому своi очi.

VIII

І вiн, очевидно, мав рацiю. Інакше навiщо б служка зачиняла вiконницi? Чи, може, Аглая хоче затримати спеку? Так нi, цього не може бути! Вона, безперечно, шукае пiвтемряви. Треба бути рiшучим i тiльки.

В кiмнатi темнiе тiею денною темнотою, коли, й заплющивши очi, вiдчуваеш ясний безхмарний день i згорiло-порожнi вулицi заштатного городка. Крiзь одну вiконницю лiзе вогняна лапа пiвденного сонця й, полоснувши по вазах iз трояндами, легко лягае на стiну.

Аглая поправила декольте свого рожевого плаття й скинула на Карамазова очi.

– Дмитрiй, iди-но ближче до мене, – сказала вона. – Ти хочеш абрикосовоi води?

– Дякую! – кинув Карамазов i зупинився бiля дiвчини.

– Не хочеш?.. Ну, тодi я сама вип’ю.

Вона пiдiйшла до глечика й з ним сiла на свое попередне мiсце. Ковтаючи невеличкими ковтками воду, вона говорила йому щось про Євгенiя Валентиновича й раптом поцiкавилась його родинними справами.

Словом, вона хоче ще дещо взнати про нього, й особливо ii цiкавлять факти, так би мовити, глибоко iнтимного характеру. Ну, от, знову припустiм: якi ж нарештi в нього взаемовiдношення з дружиною? Вона його колись запевняла, що вiн не любить свою Ганну, але це ж був тiльки жарт. Вона, звичайно, нiчого не знае, а ii дуже цiкавить, як вiн ставиться до своеi дружини.

Доки Аглая подавала запитання, так би мовити, «взагалi», Карамазов готовий був iй вiдповiдати.