Вальдшнепи

Це – мадмуазель Люсi, гувернантка, i Явдоха – радянська куховарка, член мiсцевого харчсмаку. Словом, челядь Івана Івановича так вiдноситься до хазяiв, як приблизно 2 до 4. Іншими словами, пропорцiя цiлком законна i у всякому разi нiчого не мае спiльного з буржуазними замашками.

Але хто ж цей Іван Іванович? (Мiй герой уже прийшов додому i поставив свою парасольку в соняшну пляму того сонця, що благословляло його важку путь – саме важку, бо щось iз серцем не ладно – своiми мажорними рожево-бiлими промiннями.

) Хто ж цей Іван Іванович?

Ах, Боже мiй! Хiба ж не ясно? Це, на погляд Семена Яковича (про Семена Яковича теж читайте далi), це – зразковий член такоi-то колегii, такого то тресту. Правда, утримання його складаеться всього з 250 карбованцiв, але про цю цифру можна говорити в тому разi, коли не рахувати рiзних дрiбничок, як-от: поверхурочних, добових i того регулярного гонорару, що його вiн добувае вiд мiсцевоi преси за не зовсiм некомпiлятивнi статтi.

Словом, матерiальний стан мойого героя нижче нормального, коли взяти на увагу бюджет нашого сучасного буржуа чи то курс червiнця i особливо той факт, що Іван Іванович людина мало не з вищою освiтою.

Товариш Жан (Іван Іванович) свiй високий лоб i своi роговi окуляри протирае завжди бiлоснiжною хусткою i говорить, так би мовити, баритональним басом.

Костюм Іван Іванович носить не iз дешевих, бо добре засвоiв вiдповiдну англiйську мудрiсть.

– Я, – каже мiй герой, – не такий багатий, щоб купувати дешевi костюми.

– Розумiеться, – каже Марфа Галактiонiвна. – Це тiльки нашi дикуни не додумуються до цього.

– Невже ще не додумались? – дивиться на дружину поверх окулярiв товариш Жан i поправляе жилет на своему досить таки надутому, наче незадоволеному, черевi.

Марфа Галактiонiвна не любить вiдповiдати на такi запитання i, тому заплющивши очi, лягае на канапу.

Тодi на вiкно сiдае якась птичка (зовсiм як канарейка) i каже: «чирик-чирик». Тодi ж куховарка Явдоха щось наспiвуе в кухнi, але наспiвуе вона якусь зовсiм незрозумiлу пiсню: з одного боку нiбито мажорну, а з другого – начебто дражнить («У народi ходить звiстка, що на вас ще буде чистка… Ось тодi моя рука РСІ й партейная КаКа[14 - Контрольна Комiсiя.].