Процес. Америка

Ну, а тепер я сподiваюсь, що я старалася й задля вас, бо навiть найменша непевнiсть у найнезначущiшiй справi однаково роз’ятрюе душу, i якщо цю непевнiсть, як-от у нашому випадку, дуже легко усунути, краще зробити це якнайшвидше.

– Дякую вам, – одразу вимовив К., поволi пiдвiвся, дивлячись спершу на панну Монтаг, потiм на стiл, далi у вiкно, – будинок на тому боцi вулицi був осяяний сонцем, – i пiшов до дверей. Панна Монтаг ступила за ним кiлька крокiв, неначе не дуже повiрила йому. Та перед дверима обое були змушенi вiдступити, бо вони вiдчинились i зайшов капiтан Ланц.

К. уперше побачив його так близько. То був дебелий, десь сорокарiчний чоловiк iз засмаглим м’ясистим обличчям. Вiн легенько вклонився, – обом зразу, – потiм пiдiйшов до панни Монтаг i шанобливо поцiлував iй руку. Його рухи були напрочуд зграбнi. Гречне поводження капiтана разюче контрастувало з тим, як поставивсь до панни Монтаг К., а проте вона нiтрохи не гнiвалась на нього, бо навiть намiрялась, як видавалося К. , представити його капiтановi. Але К. не хотiв, щоб його представляли, йому було несила виявити бодай дрiбку приязнi як капiтановi, так i паннi Монтаг, той поцiлунок руки засвiдчив, що вони обое належать до групи, яка пiд машкарою безневинностi й некорисливостi намагалась не допустити його до панни Бюрстнер. До того ж К. подумав, – не просто здогадавсь, а впевнився, – що панна Монтаг вибрала ефективний i, хай там як, двосiчний засiб. Вона надала завеликоi ваги взаеминам панни Бюрстнер i К. , а передусiм – тiй розмовi, про яку вiн просив, i водночас спробувала перекрутити все так, нiби саме К. надмiру переймаеться дрiбницями. Вона помиляеться, К. нiчого надмiру не пiдносив, вiн знае, що панна Бюрстнер – звичайнiсiнька нiкчемна друкарка, яка не повинна довго чинити йому опiр. Отак мiркуючи, К. зумисне не зважав на те, що вiн почув про панну Бюрстнер вiд фрау Грубах. З отакими думками К., тiльки-но привiтавшись, вийшов з iдальнi. Вiн хотiв був одразу пiти до своеi кiмнати, але тихенький смiх панни Монтаг, долинувши крiзь дверi iдальнi, навернув його на думку, що вiн, напевне, iм обом, капiтановi й паннi Монтаг, може приготувати несподiванку. К. озирнувся i прислухався, чи не може в навколишнiх кiмнатах йому щось завадити, але всюди панувала тиша, тiльки в iдальнi чулася розмова i в коридорi, що вiв до кухнi, вiдлунював голос фрау Грубах. Нагода видавалася сприятлива, К. пiдiйшов до дверей панни Бюрстнер i тихо постукав.