На нашем сайте вы можете читать онлайн «Я (Романтика)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Я (Романтика)

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
Краткое содержание книги Я (Романтика), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Я (Романтика). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Микола Хвильовий) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання містить твори з другої збірки прози М. Хвильового (1893–1933) «Осінь». Його персонажі долають тяжкий шлях вибору, стикаються з тією межею, яку ніколи не можна переступати. У душі головного героя новели «Я (Романтика)» відбувається боротьба між добром і злом, гуманізмом і фанатизмом. Він – «чекіст, але і людина», «м’ятежний син», який після найганебнішого злочину проти найдорожчої людини – матері, знищує залишки людяності в собі та морально гине. У повісті «Санаторійна зона» зображено пореволюційне суспільство. Нещодавні будівничі нового життя стають «зайвими людьми», вони відчувають власну несумісність із добою, прірву між ідеалами й дійсністю та лікуються від найрізноманітніших душевних хвороб. Зло, заподіяне головним персонажем повісті задля високої ідеї, знищило його власні життєві сили та врешті призвело до самогубства. Комуністичні ідеали героїв цієї збірки зруйновані, долі вчорашніх романтиків революції понівечені.
Я (Романтика) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Я (Романтика) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Там вiн сяде на горбику й запалить цигарку, вiдцiля санаторiйна зона буде маячiти якоюсь заозерною птицею, що вiдпочивае на перельотi. Дурень буде мовчати, пiдводитись i знову кричати свое «о». Тодi на горизонтi виросте бiла стьожка: то кур’ерський чи пасажирський поспiшае до города. І буде чути далекий гудок над степами. А по степах, припадаючи, попливуть клоччя пари. Коли потяг зникне за горизонтом, дурень здивовано подивиться на нього, i в його поглядi стане незрозумiла тоска. Тодi анарх подумае, що дурень згадуе якусь степову станцiю на глухiй дорозi, повз котру зрiдка, не зупиняючись, пролiтае потяг.
Передосiнне сонце стояло в згустках опару. З города гулом темноi мiдi крокували дзвiницi. Луна вiд того гулу бродила по луках важкою примарою й потопала у вогкостi надбережжя.
Але рiка мовчазно й байдуже линула в даль. Анарх прийшов i сiв бiля дурня. Той нiчого йому не сказав i, сидячи на пеньку, уважно розглядав конфектну обгортку. Що вiн у нiй найшов цiкавого – важко було догадатися. Але вiн так уважно дивився на цей нiкчемний папiрець, що можна було з певнiстю сказати: конфектна обгортка викликала для нього якiсь химернi асоцiацii. Очевидно, по них дурень находив вiдповiдь на своi, йому одному зрозумiлi запитання.
На горi кричала Унiкум: когось уперто кликала. І анарх, коли вереск ii розсипався над луками, машинально повертав голову й дивився на санаторiйну зону.
Дурень сидiв i зрiдка гигикав.
– Чого ви смiетесь? – спитав анарх.
– Оце! – тикнув той пальцем на папiрець i задумався.
– Що оце?
Але вiдповiдi не було. Можливо, дурень просто не мiг вiдповiсти. Зрiдка вiн кидав погляд на коней: вони стояли збоку й пiдбирали зелену траву. Дурень уважно дивився на них i потiм переводив кудись здивованi очi.
– Телень! Телень!
Конi пiдводили голови й сторожко прислухались до шамотiння в оселях: то пролiтав вiтер, бiг через рiку й пропадав на Гралтайських Межах. І тодi ж вiд санаторiйноi зони кокетливо кошлатились зеленi трави.
Коли анарх iще раз повернувся на крик Унiкум, вiн побачив, як з гори спускаються двi постатi.










