Фауст

А л ь т м а е р

Та це таке – дурних слiпити!

М е ф i с т о ф е л ь

(до Брандера)

А вам?

Б р а н д е р

Шампанського вина,

Щоб шумувало аж до дна!

Мефiстофель провiрчуе дiрки; хтось тим часом поналiплював iз воску пробок i затикае дiрки.

Б р а н д е р

Й чужого не цураймось, друзi, —

Бувае, й там щось добре е.

Хоч нiмцю щирому не до душi французи,

Вiн iхнi вина радо п'е.

З i б е л ь

(коли Мефiстофель пiдходить до нього)

Я кислого, признатись, не люблю,

Солодкого ж нiде не уникаю.

М е ф i с т о ф е л ь

Тодi я вам вточу токаю.

А л ь т м а е р

Нi, глуму я не потерплю!

Ану ж, погляньте прямо в очi!

М е ф i с т о ф е л ь

Про це й балакати не варт —

То був би надто смiлий жарт.

Кажiть, до чого ви охочi?

Чим можу вас я пригостить?

А л ь т м а е р

Чим ваша хiть. Лиш не томiть!

Всi дiрки попровiрчувано й позатулювано.

М е ф i с т о ф е л ь

(з химерними вихилясами)

Грона е на лозi,

Роги е на козi,

Вино – це сiк, лоза – деревина,

З дерева стiл, в нiм скритi вина.

В природу глибше заглядай.

Вiр в чудо й чуда дожидай!

Виймайте затички i пийте!

В с i

(повиймали затички; кожному ллеться в склянку замовлене вино)

О пречудовий водограй!

М е ф i с т о ф е л ь

Та цур, нi краплi не розлийте!

(П'ють по другiй).

В с i

(спiвають)

Прелюдожерно гарно нам,

Мов всiм на свiтi кабанам!

М е ф i с т о ф е л ь

Поглянь, народ на волю вирвавсь наче.

Ф а у с т

Вони менi уже обридли всi.

М е ф i с т о ф е л ь

Стривай лиш, ще в усiй красi

Побачиш iх нутро скотяче.

З i б е л ь

(необережно якось п'е; вино хлюпнуло додолу i взялося полум'ям)

Огонь! У пеклi я горю!

М е ф i с т о ф е л ь

(замовляе огонь)

Вгамуйся, приязна стихiе!

(До товариства).