Фауст

Менi з тобою тут в тиш?

Так легко, вiльно на душi,

В його ж присутностi мене мов що стиска…

Ф а у с т

(до себе)

Моя вiщунко ти чутка!

М а р г а р и т а

Аж самовладу я гублю,

Як вiн до нас свiй вид бридкий появить.

Здаеться, що й тебе вже не люблю,

Молитися при нiм не можу навiть…

Аж серце сохне у журбi;

Так, мабуть, Гайнрiх, i тобi.

Ф а у с т

То просто антипатiя.

М а р г а р и т а

Я мушу йти.

Ф а у с т

Коли вже зможу я

Набутися з тобою вдвох, мiй свiте,

Із груддю грудь, з душею душу злити?

М а р г а р и т а

Якби ж то спала я сама,

То сю нiч я б дверей не замикала.

Так мати ж – мов не спить – дрiма,

І, якби нас вона застала,

То я б i з мiсця вже не встала!

Ф а у с т

Нiчого, серце, то дарма.

На пляшечку! Лиш три краплини

Пiдлий в пиття; це зразу вплине,

Їй сон глибокий принесе.

М а р г а р и т а

Для тебе я пiду на все.

А це iй часом не завадить?

Ф а у с т

Хiба я можу зле щось радить?

М а р г а р и т а

О голубе, я так тебе люблю,

Що воленьку у всiм твою вволю;

Для тебе я такого вже зробила,

Що бiльш зробить, здаеться, i несила.

(Виходить).

М е ф i с т о ф е л ь

(увiходить)

От мавпа! Вже пiшла?

Ф а у с т

Ти знов тут шпигував?

М е ф i с т о ф е л ь

Так, все, здаеться, розiбрав:

Вас, докторе, навчали катехизi,

І ви радiли з тих побожних вправ.

Дiвчата те читають, як по книзi, —

Хто вiрить в Бога щиро й гаряче,

Той i вiд них, гадають, не втече.

Ф а у с т

То ти не бачиш, хижий звiре,

Що вiрна, щира та душа,

Святоi повна вiри,

Яку вважа

Єдиним щастям, – тож вона болiе,

Що ближнiй осягти спасiння не зумiе.

М е ф i с т о ф е л ь

Ех ти, жених надземно-земний!

Водить за нiс тебе дiвча.

Ф а у с т

Ти, пекла вибрудок нiкчемний!

М е ф i с т о ф е л ь

Фiзiономii ж вона незле вивча[77 - Фiзiономii ж вона незле вивча.

 – Фiзiогномiка – наука визначати характер людини за ii зовнiшнiстю – захоплювала Гете в перiод роботи над «Пра-Фаустом». У цей час вiн дружив iз мiстиком i проповiдником Лафатером (1741–1804), автором праць iз фiзiогномiки, в якому, зрештою, вiн скоро розчарувався.].

То моторошна iй завжди моя присутнiсть?

Крiзь маску цю побачила вона

Мого ума приховану могутнiсть;

Для неi – генiй я, а може, й сатана.