Хлопчики Джо

– Моя дорогоцiнна дочко, як прихильник вiдвертостi мушу констатувати, що одна щока в немовляти трохи бiльша за другу, а кучерi на чолi дуже схожi на роги. В усьому iншому воно нiчим не вiдрiзняеться вiд спiвучих херувимiв Рафаеля, тож я пишаюся твоiм творiнням.

Лорi говорив зi смiхом, оскiльки першi спроби Бесс були дуже схожi на раннi роботи Емi, тож нiхто не ставився до них так серйозно, як ii захоплена матуся.

– Ти не вiдчуваеш краси нi в чому, крiм музики, – вiдповiла Бесс, похитавши золотоволосою голiвкою.

– Я бачу красу в тобi, моя люба. А якщо ти не мистецтво, то що ж таке мистецтво? Я тiльки хочу вкласти в тебе трохи бiльше життя, хочу, щоб ти танцювала й смiялася, як це роблять iншi, а не суцiль зосереджувалася на холоднiй глинi й мармурi. Менi потрiбна дiвчинка з плотi та кровi, а не чарiвна статуя в сiрому фартуху, яка за роботою забувае про все на свiтi.

Вiн ще говорив, коли двi забрудненi руки обвили його шию, й Бесс сказала серйозно, чергуючи слова з нiжними поцiлунками:

– Я нiколи не забуваю про тебе, тато! Просто менi хочеться створити щось прекрасне, аби в майбутньому ти мiг пишатися мною.

Мама часто просить мене зупинитися й вiдпочити, але, опинившись у цiй студii, ми забуваемо, що е свiт за ii межами. Тут ми такi щасливi… Ну ось, а тепер я пiду бiгати, спiвати, й стану просто дiвчинкою, щоб догодити тобi.

Вiдкинувши фартух, Бесс вибiгла зi студii i немов забрала з собою все свiтло дня.

– Добре, що ти сказав iй про свое бажання.

Наша дорога дiвчинка занадто захоплена творчими мрiями, але вона ще така юна. Це моя провина. Я так глибоко спiвчуваю ii прагненням, що забуваю про розсудливiсть, – зiтхнула Емi, дбайливо покриваючи немовля мокрим рушником.

– Гадаю, що можливiсть жити в наших дiтях – одне з найбiльших задоволень на свiтi. Проте намагаюся не забувати слова, якi одного разу мама сказала Мег: батьки повиннi робити свiй внесок у виховання як дiвчаток, так i хлопчикiв.

Тому я, коли тiльки можна, залишаю Теддi з його батьком, а Фриц мене з Робом, м’якi манери якого так само справляють цiлющий вплив на мене, як прояви бурхливого темпераменту Теддi на його батька. Тож настiйно раджу тобi, Емi, дозволити Бесс закинути на час ii «пасочки» й зайнятися музикою з Лорi, тодi ii розвиток не буде однобоким, а вiн не ревнуватиме.

– Правильно! Правильно! Данiель! Сущий Данiель! – вигукнув Лорi, дуже задоволений.