Хлопчики Джо

Хлопчики Джо

Луiза Мей Олкотт

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

Історiя родини Марч, яку американська письменниця Луiза Мей Олкотт (1832–1888) почала розповiдати в «Маленьких жiнках», так захопила читачiв, що авторцi довелося написати ще одну книжку – «Маленькi чоловiки». Вони вже вийшли у видавництвi «Фолiо». Роман «Хлопчики Джо» завершуе цю сагу. Нинi сестри, якi крiзь роки пронесли свою дружбу, знову разом. Сталося це завдяки невгамовнiй Джо, яка змогла об’еднати всiх близьких навколо спiльноi справи – виховання молодi.

Тим часом ii хлопчики, що стали першими учнями в старовинному Пламфiлдi, дорослiшають, вирушають в iншi свiти, закохуються, потрапляють у складнi життевi ситуацii. Проте навiть за цiлковитоi безвиходi не втрачають надii, бо в них е мiсце сили, куди можна повернутися i в горi, i в радостi.

Луiза Мей Олкотт

Хлопчики Джо

Серiю «Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури» засновано 2010 року

Переклад з англiйськоi Богдани Носенок

Художник-оформлювач Тетяна Калюжна

© Б.

 Носенок, переклад украiнською, 2020

© Т. Калюжна, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010

I. Десять рокiв потому

– Якби десять рокiв тому хтось сказав би менi, як тут усе чудово змiниться – не повiрила б, – сказала Джо своiй сестрi Мег, коли вони погожого лiтнього дня сидiли на верандi Пламфiлду, милуючись довколишнiм краевидом.

– Так, це одне з тих див, якi стаються завдяки фiнансам i добрим серцям.

Неможливо уявити величнiшого пам’ятника пановi Лоуренсу, нiж цей коледж. Всього один рядок у заповiтi, проте щедрiсть, закладена в ньому на шляхетну справу, вражае донинi. Поза сумнiвом, житиме пам’ять i про тiтоньку Марч, поки в ii колишньому маетку iснуе цей навчальний заклад, – зазвичай Мег охоче хвалила людей позаочi.

– Пам’ятаеш, як у дитинствi ми вiрили у фей i придумували, що в них проситимемо, якщо вони зголосяться виконати нашi три бажання? Моi всi здiйснилися! Є грошi, слава й улюблена робота, – нагадала сестрi Джо й за звичкою, якоi так i не змогла позбутися в дорослому життi, почала вiдчайдушно наiжачувати волосся, зчепивши руки на головi.

– Моi бажання також стали дiйснiстю. Та й Емi може скiльки душi завгодно насолоджуватися всiм, про що мрiяла. Якби дорога мама, Джон i Бет були з нами, тут панувало б цiлковите блаженство, – голос Мег затремтiв, коли вона згадала про тих, хто пiшов назавжди.