Глибше, ніж секс

Я знаю, вони пахли мокрою шерстю i сумом, запах наче доносився аж до мого вiкна, а iхнi тонкi ребра випирали з-пiд шкiри. Я вмить згадала про зiпсованi котлети в холодильнику й зрозумiла, що сьогоднi цi собаки таки повечеряють.

Цигарка одразу ж вп’ялась у скляну попiльничку, втомлено пшикнула й погасла, а мушкателя миттю радiсно повернула голову до мене. Схопивши контейнер з котлетами та накинувши спортивну кофту, я подрiботiла вниз сходами, i за декiлька хвилин собаки вже ласували смаколиками.

Вони вдячно дивилися на мене та махали важкими хвостами, а доiвши все до останньоi крихти, облизували своi змарнiлi щоки, нiжно скiмлячи на знак подяки. Я провела рукою по мокрiй шерстi, i тепер цей запах також був на менi. За мить я знову була вдома, але вже з бiльш пiднесеним настроем i порожнiм пластиковим контейнером. Собаки ситi й тепер можуть спокiйно спати бiля своiх смiтникiв, очiкуючи приходу нового дня. Тому я також вирiшила повернутися до сну.

Мурахи знов пробiгли по моему тiлу, коли ноги знову торкнулися пiдлоги i я вiдчула холод плитки. Увiмкнувши стару добру «Stairway to heaven», я плюхнулася на лiжко. Є вiчнi пiснi, якi, довго слухаючи, ти на якийсь час вiдкладаеш «у шухляду», щоб потiм дiстати й послухати з тим самим вiдчуттям – повернутися кудись назад на хвилину. Цi пiснi – така собi машина часу. Ми ненавидимо й водночас обожнюемо iх, саме тому все одно час вiд часу повертаемося до прослуховування, щоб пережити тi вiдчуття знову, наче вперше.

8

Тиша iнколи бувае такою болючою, наче жере вуха зсередини. Вдома менi було занадто гучно, а тут, у новiй квартирi, – занадто тихо. Але до всього з часом звикаеш. І навiть починаеш любити це. Напевне, я можу видiлити три стадii стосункiв iз людиною чи взагалi з будь-яким предметом, iжею i так далi. Перша – коли ти дико ненавидиш це; друга – коли обставини змушують тебе ii приймати, i ти вже начебто миришся з приходом цiеi речi у життя, тож ви живете бiльш-менш злагоджено, вчитеся знаходити компромiси; а третя стадiя – це прихiд розумiння, що «воно, виявляеться, не таке вже й погане!».

Ба бiльше: ти тепер закохана у це! Ти хочеш бачити чи iсти це щодня, тримати в руках, насолоджуватися, просто бути поряд. З тишею так само. Я знаю, що звикну до неi, прийму, подружуся, полюблю.