Глибше, ніж секс

– Я так розумiю – це знак згоди?

– Та окей, якщо там буде бухло i народ, я за будь-який рух.

Дiвчина допила каву, помила в умивальнику руки, промокнула iх вафельним рушником, що самотньо висiв на спинцi крiсла i пiшла до кiмнати.

– Тодi сьогоднi о 20:00 зустрiнемося тут i пiдемо, – крикнула я iй у слiд.

– Окей, – долинуло з коридору.

Я була рада, що вона погодилася, хоча з самого початку нi на мить у цьому не сумнiвалася. Я боялася сама йти в невiдому компанiю, до одногрупникiв Дениса чи просто лiвих людей, де лише я – незнайомка.

Це лякало мене, але зона комфорту iнодi лякала ще бiльше. І хто допоможе менi в цьому краще, нiж ця шибайголова? Я була настiльки вдячна, що вона прибрала за собою на моему лiжку, що була готова хоч би й щодня кудись ii запрошувати.

Я прогуляла унiвер, Вiолетта кудись пiшла i в мене залишалося ще декiлька годин до концерту, тому бiс iз ним, приберу цей довбаний пiд’iзд, а то ця ненормальна ще змусить свого собаку насрати менi пiд дверма (якщо вiн, звiсно, у неi е), а менi й свого лайна вистачало.

14

Я збиралася на концерт i ненавидiла кожну рiч у своiй шафi. Ох, ця вiчна проблема жiнок! З шаленою злiстю я випотрошила з неi все начиння, лягла на цю нескiнченну купу одягу i почала ридати. «Та щоб вiн увесь нахуй згорiв!» Час пiдтискав, i вже не залишалося й хвилини, щоб плакати в цiй купi другосортного шмаття. Я люблю моменти, коли все йде до бiса, але ти повинна щось робити далi, бо iншого варiанту немае, i ти просто повинна (зараз у когось бомбане, типу: «Ти нiкому нiчого не повинна!»), i залишаються лiченi хвилини на коротку iстерику, щоб потiм ти встала i просто зробила те, що маеш (тихо, тихо, не нервуйте, бiйцi за людськi права та свободи, i згадайте, у якому свiтi ми живемо).

Не важливо як, не важливо, з якими емоцiями – нiкого не хвилюе твое становище i, тим бiльше, «емоцiйний стан» – ти просто робиш. Ось i зараз менi потрiбно вибратися з цiеi купи мотлоху i одягнути хоч щось, я ж пообiцяла йому прийти! На щастя, менi до рук потрапила темно-зелена блуза, яку я купила саме перед вiд’iздом сюди, вона була непоганою. Швидко одягла блузу, натягнула штани з високою талiею, намастила губи улюбленою помадою кольору червоного вина. Знизу на нiй так i писало: «wine». Вляглася на лiжко i чекала сусiдку, втикаючи в телефон. Вона прийшла декiлька хвилин по восьмiй.

– Вау! То ти в нас сьогоднi в образi розпусницi?

Вона оглянула мене з нiг до голови iз зацiкавленою посмiшкою.