Метафізика

Дехто[12 - Імовiрно, маеться на увазi Платон. Див. Кратил, 402 B, Теетет, 152 E, 162 D, 180 C.] вважае, що й тi древнi, якi жили задовго до нинiшнього поколiння й розмiрковували про богiв, також трималися такоi думки про [30] природу. Адже вони вважали Океан i Тефiду батьками творення[13 - Див. Гомер, Ілiада. П. XIV, 201, 246.] i стверджували, що боги клялися водою[14 - Там само. П. II, 755, XIV, 271, XV, 37.], яку поети називали Стiксом. Адже найбiльш шанованим е найдавнiше, i клянуться тим, що найбiльше шанують.

[984a] [1] Утiм, чи справдi ця думка про природу е первiсною i давньою, це точно невiдомо. Одначе Фалес, кажуть, саме так висловлювався про першi причини. Сказане ж Гiппоном, далебi, настiльки незначуще, що його нiхто не наважиться поставити серед цих фiлософiв, [5] Далi, Анаксимен та Дiоген покладали повiтря ранiше води i вважали саме його найбiльшою мiрою началом серед простих тiл. Гiппас Метапонтiйський та Гераклiт Ефеський вважали началом вогонь, а Емпедокл проголошував одразу чотири начала, додавши до згаданих землю.

Натомiсть Анаксагор Клазоменський – старший вiд нього за вiком, твори якого, проте, з’явилися пiзнiше – стверджуе, що начал безмежно багато. Вiн каже, що майже всi гомеомерii, точнiсiнько як вода i вогонь, виникають та руйнуються тiльки поеднуючись та роз’еднуючись i нiяк iнакше. Вони не виникають i не знищуються, а натомiсть перебувають вiчно.

Тож, схоже, фiлософи розглядали тiльки таку причину, що належить до виду матерiальних. Але мiрою поступу вже сама справа вказала iм шлях i спонукала до подальших пошукiв. Адже, навiть якщо будь-яке [20] виникнення й будь-яке руйнування походить вiд якогось одного елемента (як у бiльшостi випадкiв) або ж бiльшоi кiлькостi елементiв, але ж постае питання, чому це вiдбуваеться i що е причиною. Справдi, не сам субстрат спричинюе власну змiну. Я маю на увазi, що, наприклад, не дерево i не мiдь е причиною змiни самих себе, i не дерево створюе ложе й не мiдь – статую, [25] а натомiсть щось iнше.

Тож тi, хто першими взялися за таке дослiдження й казали, що iснуе один субстрат[15 - Фалес, Анаксiмен та Гераклiт.], анiтрохи не були невдоволенi собою; але принаймнi деякi з тих, хто говорить про один субстрат[16 - Елеати.