Метафізика

Одначе якщо про едине i говориться в багатьох значеннях, iншi значення пов’язанi з першим i так само протилежностi; тому навiть якщо суще i едине не е загальним i тотожним для всього або не iснують як щось окреме – чого, мабуть, насправдi нема, – все ж таки однi значення прямо стосуються одного, iншi ж – опосередковано в певнiй послiдовностi. Тому не е справою геометра розглядати, що таке протилежне, досконале, едине, суще, тотожне або iнше, окрiм як у виглядi засновку. Отже, ясно, що дослiджувати суще як суще i властиве йому як сущому е предметом однiеi науки i що [15] та сама наука вивчае не тiльки сутностi, але й те, що iм властиве, як-от те, що було згадане вище, а також те, що е переднiше i пiзнiше, рiд i вид, цiле i частину i таке iнше.

3

Тепер слiд визначити, однiй чи рiзним наукам належить розглядати те, [20] що в математицi називаеться аксiомами, та сутнiсть. Очевидно, що дослiдження цих аксiом також е справою однiеi науки, i це саме та наука, якою займаеться фiлософ, адже цi аксiоми мають силу для всiх iснуючих речей, а не лише для якогось особливого роду окремо вiд iнших.

Цi аксiоми застосовуються всiма, оскiльки вони е iстинними стосовно сущого як сущого, а кожний рiд е [25] сущим. Але iх застосовують для досягнення своiх власних цiлей, тобто в межах роду, якого стосуються докази. Тож оскiльки очевидно, що аксiоми мають силу для всього сущого (це iх спiльна властивiсть), то i iх розгляд е справою того, хто пiзнае суще як суще. Тому нiхто з тих, хто займаеться спецiальним дослiдженням, [30] не береться стверджувати, чи е вони iстинними, чи нi, – анi геометр, анi арифметик, окрiм деяких фiзикiв, що цiлком зрозумiло, адже вони гадали, що тiльки вони розмiрковують про всю природу i про суще.

Оскiльки ж е мислитель, що вивищуеться над фiзиком (бо природа – лише один певний рiд сущого), [35] то тому, хто дослiджуе загальне i першу сутнiсть, також належить дослiджувати цi аксiоми. [1005b][1] Фiзика – це також певна мудрiсть, але не перша. Дехто з тих, хто висловлюеться про iстину аксiом, намагаючись пояснити, яким чином ii слiд розумiти[52 - Імовiрно, маеться на увазi Антисфен.], насправдi не вмiють [4] аналiзувати. Натомiсть братися за дослiдження слiд, [5] уже набувши знання аксiом, а не вивчати iх в ходi дослiдження.

Отже, очевидно, що саме фiлософу, який також розглядае властивостi сутностi i якою вона е за своею природою, належить дослiджувати i начала умовиводу.