На нашем сайте вы можете читать онлайн «Мандрівні комедіанти». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Мандрівні комедіанти

Автор
Дата выхода
30 сентября 2020
Краткое содержание книги Мандрівні комедіанти, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Мандрівні комедіанти. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Леопольд фон Захер-Мазох) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Збірка оповідань «Мандрівні комедіанти», до якої увійшли оповідання «Опришок», «Опришок Магас», «Прогулянка на санях», «Хлопський суд», «Мертві ненаситні», «Мандрівні комедіанти» та «Свято обжинок», містить розповіді про життя галичан та гуцулів другої половини ХІХ ст.
Це історії про опришків – українських «лісових хлопців», для яких головним сенсом життя є справедливість, встановити яку можна в різні способи; про незвичайну, розумну та вродливу молоду вдову Альдону, яка чомусь віддала перевагу одноманітному животінню у своєму маєтку, а не дурманливим розвагам столиці; про сина дрібного поміщика Альбіна Новаківського, який не боїться змінити своє життя заради кохання.
Колоритні герої, чудові пейзажні та побутові замальовки, що відбивають красу природи Карпат, особливості буденного життя мешканців сіл і малих містечок Галичини, інтрига, яка не відпускає читача упродовж усього твору – усе це спільні ознаки малої прози Захера-Мазоха, маловідомої українському читачеві.
Мандрівні комедіанти читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Мандрівні комедіанти без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Мале бiле ягня з нiжною рожевою рийкою на тоненьких нiжках блеяло час вiд часу, мов капризне дитя. Потiм опустилося на колiна, щипнуло кiлька стебел, переминаючи iх губами, лягло собi у траву, то тут, то там скубаючи пашу та кличучи маму, однак без жодноi спроби поворухнутися, та враз зiрвалося на рiвнi ноги, пiдскоком побiгло до староi вiвцi i тицьнулося мордочкою у вим’я, а матiр тим часом самовдоволено метляла куцим хвостом.
Професор обстукував скелi.
– Шукаете, певно, равлiв? – по-змовницьки нахилившись, поцiкавився хiрург, як науковець у науковця.
– Це вапняки перехiдного перiоду, в них не бувае скаменiлостей, – вiдповiв професор недбало. – Нижче залягае прадавнiй пiщаник, а ще далi – гранiт.
– Ага! Правда, правда!
Та коли професор наткнувся на коров’ячу паляницю, його трiумф, на превелике здивування гуцулiв, не мав меж. Вiн гарячково заходився порпатися в нiй у пошуках жукiв. У стаi ватажко разом iз моiм козачком та з допомогою дам готував бануш, – зварену на сметанi кулешу – й смажив пстругiв, яких парубки наловили у струмку неподалiк.
Могутнiй згук трембiти закликав пастухiв доiти отари. Нiби солдати на алярм звiдусiль до загону збiглися вiвцi та юрмилися тепер, штовхаючи одна одну. Кiлька баранiв гордо стиналися в бою рогами. Малi ягнята голосно блеяли й гралися, мов дiти, а iхнi матерi нiжно помекували та намагалися повилизувати своiх нащадкiв.
Неподалiк у повiтрi завис орел.
– Поцiль у нього, старий розбiйнику! – усмiхаючись, пiдбадьорив опришка ватажко. – Як буде так кружляти над нашою стаею, то ще бiди накличе.
Опришок задумливо глянув на гордого птаха. Та враз звiдкись вiд землi спалахнула блискавиця й полетiла в небо, луна покотила горами грiм пострiлу. То один iз вiвчарiв вихопився вперед i вистрiлив зi своеi рушницi.
– А щоб тебе Перун побив! – скрикнув спересердя опришок, та вiдразу ж перехрестився.
Якусь мить орел навiть не зворухнувся, а тодi широко змахнув крилами й поволi почав пiдiйматися дедалi вище, понад хмари.
На полонинi поволi догоряв день, а в долах уже давно запала глупа нiч. Сiрий важкий присмерк, наче хвиля припливу, пiдiймався вгору, накочувався на нас, загрожуючи затопити, легкий туман поплив услiд за призахiдним сонцем i позолотiв у його останнiх променях.










