Мандрівні комедіанти

Однак деколи вночi, коли не спиться, в голову приходять такi розмаiтi думки…

Нинi люди уже не ведуть воен i не проливають крови, зате вбивають однi одних векселями, вiдсотками, шахрайством, екзекуцiями, i якщо хтось, не порушуючи букви закону, за допомогою суду, забере мiй дiм i мiй грунт за несплату вiдсоткiв, хай би вже лiпше всадив менi нiж у груди. Все б скiнчилося тодi за одним махом, а то тиняешся по життю й умерти не годен, та й хiба це життя. Ви, потомки Каiна, стали мудрiшими тепер у мистецтвi усувати один одного зi свого шляху.

Але не перетворюйте ваше боягузтво та пiдступнiсть на заповiдi Божi!

І якщо хтось чинить вiдважно й вiдверто те, що ви робите потай i пiд покровом ночi, не звинувачуйте його в порушеннi свiтового порядку, встановленого Богом, бо той порядок – не що iнше, як розбiй та мародерство. Застрельте його, мов ведмедя, але не вихваляйте павука, нiби вiн слухнянiше дотримуеться заповiдей Божих, бо ловить своiх жертв у тендiтну павутину! І не погрожуйте вiчною карою, бо то не мае нiчого до речi! Кажу це вам я, котрий немало побачив на своему людському вiку.

Ви так багато говорите про справедливiсть. Лiпше поговорiть про несправедливiсть. Це найважливiша з усiх заповiдей Божих: «Кожен мае право робити все те, чим вiн не може образити або зашкодити iншому». Але ж цей закон не на ваш смак. Справжне право, на вашу думку, тiльки те, яке записане вашою мовою i вашими лiтерами.

Син Божий прийшов до вас i мовив: «Я хочу звiльнити вас вiд смертi, яку принiс у свiт Каiн».

Вiн змилосердився над бiдними i стражденними, але ви потоптали його слова, зробили з них догму для бiдного люду, а щоб легше було його поневолювати, почали проповiдувати вiдмову вiд усього земного. Зробiть початок, ви, в палацах, а ми пiдемо за вами. Ми виросли в стражданнях та злиднях, нам нема чого втрачати, а вам срiбний посуд та шовки-оксамити дорожчi за любов, якоi навчав нас Ісус Христос. Вам не потрiбний мир, вiйна ж бо мае своi переваги, то ж хай буде вiйна, нещадна, аж до кiнця свiту!

Та я щось базiкаю та й базiкаю.

Хотiв розповiсти вам про опришкiв, якi боролися, жили й вмирали в горах. То з чого ж почати?

Певно, з пори моеi золотоi юностi, яка була радше свинцевою та залiзною. Мiй неньо був бiдним гуцулом, а неня – бiдною дiвчиною з долини. Один Бог знае, як то iм спало на думку одружитися, але вони одружилися, i спершу iм навiть усмiхалося щастя.