Мандрівні комедіанти

– Повернiмося до нашого питання, – знов узяв слово капелан. – Гуцулам властива також нацiональна гордiсть, хоч це й рiдко трапляеться в середовищi неосвiчених людей, вони пишаються своiм найменням «гуцули».

– Що ж воно означае? – нетерпляче перервала оповiдача панна Лодойська.

– Дехто виводить його походження вiд валаського «гуц», тобто «сильний». Отож «гуцул» означае «сильний», – пояснив капелан, статечно покашлюючи. – Іншi вважають, що в пору татарських набiгiв на рiвниннi простори Украiни, коли татари брали людей у ясир i гнали iх, немов худобу, в неволю, гуцули втекли на своiх чорних конях у гори.

Це видаеться менi правдоподiбним, бо в деяких таемничих гуцульських звичаях пробиваеться глибока туга за первiсною батькiвщиною, далекими високими скелями та безкраiм морем, а знаходить вона свое вираження в пiснях та загадкових словах.

– То де ж би мала розташовуватись ота первiсна батькiвщина? – збуджено доскiпувався професор.

– Не деiнде, – прорiк капелан урочисто, – як на Кавказi.

Вчений, мандрiвник, професор Коленатi, побачив у мешканцiв того краю не тiльки таку саму будову тiла, схоже домашне начиння та звичаi, таких самих спорiднених з арабською расою коней, але знайшов ще й схожi з гуцульськими оригiнальнi зразки вишивок на вбраннi[1 - Одна гуцульська легенда вказуе на вiдомий дикiстю народ Кавказу. Мимоволi виникають асоцiацii з родом асiв у мiфологii скандинавських краiн та пiвнiчно-нiмецьким Асом – могутнiм чоловiком. ]. Впадае в очi те, що бiльшiсть русинiв, як i iхнi найближчi родичi германцi, мають свiтле волосся, тим часом серед гуцулiв зрiдка стрiнеш iнший колiр волосся, окрiм чорного, тому-то в народних забобонах летавицi[2 - Летавиця – карпатська вампiриця, яка прилiтае на землю у виглядi летючоi зiрки.] завжди золотоволосi. Зваживши на це, можемо дiйти висновку, що гуцули пiд час великого переселення народiв, перед в якому вели слов’яни, дуже рано дiсталися наших гiр. І тодi, як германцi, що наступали iм на п’яти, а згодом гуни, татари, угри, монголи та турки розкололи племена iхнiх братiв, роздiлили, розпорошили по свiту й змiшали з iншими народами, гуцули зберегли свiй первiсно слов’янський, або, якщо хочете, кавказький характер. Можна також припустити, що вже в час заснування Коломиi римлянами вони жили осiдло там, де живуть i тепер, надто багато чiтких i виразних споминiв збереглися в народнiй пам’ятi з тих часiв.