На твердій землі

Вiн приiжджае пишним фургоном з безлiччю барвистих написiв, входить до вас з виглядом, нiби прибув рятувати вас вiд смерти, заходить до туалети, хвилин десять там чаруе i, вiдходячи, залишае на п’ять доларiв i двадцять п’ять центiв рахунок. Або яка-небудь одна паскудна ганчiрка, яка випадково потрапить до стiчноi рури ватерклозету, наробить вам бiльше халепи, нiж цiла холодна вiйна мiж Сходом i Заходом. Повна пивниця води, все плавае, викликаете пожежну сторожу, з гуком i ревом приiжджае величезна споруда з помпами, вриваються кiлька у гумових одягах i сталевих шоломах дядькiв, починаеться ходження, тупання, помпування i рахунок на 25 долярiв… І так без кiнця.

Ванни, крани, електричнi втички, телефон, розваленi сходи, зарослi квiтники, спiзнений молочар, настирливий газетяр… І свiдки Єгови, якi чи не кожного дня, саме коли ви пiсля нiчноi змiни намiряетесь спати, приходять навертати вас на справжню вiру i спасати вiд пекла.

Але питання меблiв можливо найбезогляднiше… Наприклад, валятися в кутi на старому матрацi у своiй власнiй хатi або iсти на скриньцi, яка пахне милом, в наш цивiлiзований, нуклеарно-атомовий вiк, i кому це може iмпонувати… Хтось колись вiдвiдае, котрась з тих поклонниць в капелюсi з вуалькою… i взагалi життя без меблiв не життя, а тому коли я з великими жертвами у одного череватого добродiя на тiй самiй вулицi Маркгам за двадцять доларiв роздобув антикварну, ще з-перед першоi свiтовоi вiйни, канапу, я вважав це за величезне господарське досягнення.

Спочатку я не знав, де ту чудову рiч поставити, дарма, що всi моi кiмнати були порожнi (проблема мiсця, особливо коли його багато, завжди морочлива), але коли я нарештi це вирiшив, я не мiг нею вистарчально налюбуватися. Це була справдi благородна древнiсть, добре збережена, з мiшаним запахом тютюну, поту i собак, яка так доречно заповняла порожне мiсце пiд головною стiною i тим самим дала початок мого меблевого устаткування взагалi.

Я мiг сидiти, спати, лежати горiлиць i мрiяти про щасливе майбутне.

І приблизно до цього ж часу належить ще одна подiбна подiя, трохи правда харитативного забарвлення: коли я одного вечора вернувся з працi, то побачив перед моею верандою зовсiм доброго кухонного стола, який безрадно лежав догори ногами на травнику.