На твердій землі

У них була надiя проломити спротиви i знайти свое гарантоване мiсце ситого, безжурного, по можливостi легкого, хай це буде одруження, а взагалi щось родинне у великому новому незнайомому просторi, де всi люди мають тi самi основнi прикмети множення, здобування, чарування, насолоджування. Їм притаманнi були тисячолiттями випробуванi, драпiжно-неугавнi властивостi дiвочих мрiй, наступальнi сили, наставленi на найвищi ставки, iх метою було увiйти в мiсця, заваленi доларами, завiшанi мiльйонерами, заставленi кав’ярнями, курортами, яхтами, переплутанi свiтовими лiнiями дорiг моря, сушi, повiтря, з дотиками свiту великого, модного, завуальованого «нiчим» мистецтва…

У випадку Лени це ще ускладнялося ii особистим приреченням до мистецтва, без сумнiву, вона не була лишень гарненьким дiвочим тiлом з ледве розвиненими горбиками грудей i такою цiлющою силою ii нiг i цiлого мiстерiйного ества, без сумнiву, в нiй разом з мрiею, мiльйонерами i яхтами сидiли ще iншi чорти з гарячими вимогами свiту, слави, безсмертности, задавакуватости, корчiв творення i мук родження.

Здобути позицii трилiнiйноi вимiрливостi i разом не затратити однiеi прямолiнiйности – дуже нелегкi завдання молодоi, гнучкоi, хтиво-привабливоi iстотки з цiею назвою Лена, яку ми можемо вимовляти як щоденне i буденне iмення, а разом в якому криеться глибинна, надглибинна, пiдглибинна мiстика богiв i надбогiв буття всiх вимiрiв i всiх просторiв… Це непоясниме, i ми даремно намагаемося знайти йому якесь пояснення.

Що ж стосуеться мене, то за цей один короткий, як непомiтна мить, час я сливе переродився, тобто не переродився фiзично, але дiстав, наприклад, гарячку чепуритися, ганятися, мов iдiот, за модами, хапаючи кожну краватку з якоюсь патетичною ненаситнiстю, старанно i пристрасно голитися, отетерiло чесатися, надокучливо сторчати в дзеркалi, розглядати кожного прища на своему обличчi, мов би це була планета Венера, i я мусiв довiдатися, чи здiбна вона втримати тягар мого iснування, мене потягнуло до занудливоi, ностальгiйноi, засадничо легкоi, але кривавоi i драпiжноi музики, певних любовних, звичайно неправдивих фiльмiв, томливих, просторо завантажених сексом романiв i мелодiйно, музично-млосних i кабалiстично-надхненних вiршiв.

Не знаю, чи яка iнша жива iстота – кiнь, слон чи бегемот – могла б перетравити таку кiлькiсть подiбних потрав, коли я заводив патефон i годинами дозволяв себе батюжити звуками Малагени[111 - Малагена (iсп. «La Malague?a») – вiдома мексиканська народна пiсня.