Подорожні щоденники. Вісім зошитів

Серед слухачiв – письменник iз чоловiком, який його супроводжуе; письменник щось занотовуе до заповненого дрiбними рядочками записника, а пiсля одного з номерiв програми супровiдник тягне його геть.

Жодного еврея. Макс: евреi ухилилися вiд цiеi великоi справи. Початок: марш берзальерiв. Кiнцiвка: марш Pro-Patria. У Празi концертiв просто неба задля самих концертiв не бувае (Люксембурзький парк), за Максом – це щось республiканське.

Келлерова кiмната замкнена. Туристична агенцiя. Свiтлий будинок за темною вуличкою.

Будинки з терасами на правому березi Лiммат. Муаровi синьо-бiлi вiконницi. Солдати, що повiльно йдуть, виявляються полiцейськими. Концертна зала. Полiтехнiкуму не шукали й не знайшли. Ратуша. Обiд на другому поверсi. Мiланське вино. (Стерилiзоване вино iз свiжого винограду.) Кельнерка з Люцерна перелiчуе нам поiзди, якi туди ходять. Гороховий суп iз саго, квасоля зi смаженою картоплею, лимонний крем. – Пристойнi художньо-промисловi будiвлi. Близько третьоi години вiд’iзд до Люцерна навколо озера. Голi, темнi, горбуватi, порослi лiсами береги Цугського озера з численними косами. Американський краевид. Пiд час подорожi гидко щось порiвнювати з iще небаченими краiнами. Великi панорами в Люцернському вокзалi. Праворуч вiд вокзалу – майданчик для катання на ковзанах. Пiдходимо до слуг i вигукуемо: «Ребшток!» Чи такий самий це готель серед готелiв, як слуги серед слуг? Мiст (за Максом) вiддiляе, як у Цюриху, озеро вiд рiчки. Де тут нiмецьке населення, задля якого пороблено вивiски нiмецькою мовою? Курзала. Схоже, очевиднi (нiмецькi) швейцарцi в Цюриху не вельми обдарованi в готельнiй справi, а там, де такi е, вони зникають, можливо навiть, що господарi готелiв – французи. Навпроти – порожнiй ангар для аеростатiв. Важко уявити собi, як сюди запливають повiтрянi кораблi. Майданчик для катання на самокатах, берлiнський краевид. Фрукти. Увечерi прогулянку берегом у темрявi обрамляють вii дерев. Чоловiки з доньками або повiями. Погойдуються човни, у водi видно навiть чiтку лiнiю днища. Кумедна адмiнiстраторка в готелi, дiвчина, що смiеться, проводжае аж до самоi кiмнати нагорi, поважна, червонощока покоiвка. Вузенькi сходи. У кiмнатi – вмурована в стiну замкнена скринька. Радо вийшов з кiмнати. Залюбки повечеряв би городиною. Готель «Готтард», дiвчата у швейцарському нацiональному вбраннi. Абрикосовий компот, мiланське вино. Двi лiтнi жiнки й чоловiк розмовляють про старiння. Виявили гральну залу в Люцернi. Вхiд – один франк. Два довгi столи.