Диктатор

Уперше про Крим Лейл дiзнався у 16 рокiв, коли до його рук потрапили «Севастопольськi оповiдання» Льва Толстого. Дивна загалом вийшла iсторiя. Суто американський хлопець, що зростав на вулицях Бронксу, i раптом граф Толстой. Звiдки вiн там? Як потрапив у той свiт? Якими вiтрами занесло росiйського класика на вулицi Нью-Йорка?

А все було доволi просто. Френк Лейл замiняв Томасу батька. Шпигун, який усе свое свiдоме життя боровся проти комунiзму, вирiшив, що його племiнник мае ознайомитися з творчiстю графа.

І Томас ознайомився. Пiзнiше – закохався в неi.

Дивний пiвострiв, стратегiчний плацдарм, важлива вiйськова база й геополiтична рана декiлькох iмперiй i краiн. Крим бентежив розум, не давав спати вiдчайдушним завойовникам i стратегам, був ареною жорстоких морських баталiй та бандитських передiлiв. Але пiд ким би не був Крим, вiн завжди залишався самотнiм – у своему розвитку, в своiйтузi i прекраснiй вродi, якою нагородив його Господь Бог.

Уже пiзнiше Томас Лейл вiдкрив для себе усi кримськi вiйни, депортацiю татар, яку вчинив Сталiн, хiд Хрущова, повернення татар i першi проросiйськi заворушення на початку 90-х рокiв.

Двiчi за усе життя його нога вже ступала на землю пiвострова. Двiчi вiн милувався неповторними краевидами, плавав у теплих водах Чорного моря, флiртував iз засмаглими стрункими жiнками украiнського пiвдня, слухав розповiдi старих татар про життя у депортацii. Двiчi вiн видавав себе за англiйця, який торгуе зброею, проникав на територiю вiйськово-морськоi бази РФ у Севастополi i добував iнформацiю, на пошуки якоi посилав його Майкл С’ютi.

Загалом Крим подобався Томасу. Звiсно, вiн не був схожим на Маямi, Кi-Вест чи сонячну Калiфорнiю. Але там, де було море, там була i душа Томаса Лейла. Таким уже народився той чоловiк, котрий, як нам вiдомо, за iнших обставин мав усi шанси стати чесною людиною.

Перебування на пiвостровi дало йому чiтке розумiння, що Крим так i не став частиною Украiни. Томас Лейл не вiдчував украiнськоi iдентичностi, не чув украiнськоi мови, не розумiв, чому Крим i досi украiнський.

«Найслабкiше мiсце. Я б звiдси i починав», – казав собi Томас Лейл, i до нього приходило чiтке усвiдомлення, що саме так i станеться у разi черговоi перемоги Америки над Росiею. Звiсно ж, бiй буде йти, як завжди, на чужiй територii.

Того вечора, коли Томас Лейл поставив останню крапку у своему аналiтичному документi, йому стало легше. Тепер вiн зрозумiв, чому шеф вiдправив його до Украiни.