Диктатор

І байдуже було Шевцову, якими методами досягати тiеi сили, бо керувався вiн тiльки одним – переможцiв не судять. Що-що, а перемагати Олег Шевцов умiв.

Чистокровний росiянин, неодружений, сирота, що провiв усе свое дитинство в дитбудинку на околицях Москви, змалку вiн знав, що таке життя. Змалку його теорiя будувалася на тому, що життя – це суцiльний бiль, суцiльна мряка випадковостей та несправедливих вчинкiв, брехня й жорстокiсть. А ще Олег розумiв, що в життi усе даеться тiльки тому, хто заявляе свое право на щось бiльше, анiж зарплатню та путiвку на море, хто знае, чого хоче i пiдкрiплюе власнi бажання конкретними дiями.

Так вiн i жив. Так i робив, аби врештi-решт стати частиною структури, яку увесь свiт знав за абревiатурою ФСБ.

У двадцять дев’ять рокiв вiн отримав звання майора i приналежнiсть до секретного пiдроздiлу, що викону- вав завдання, так би мовити, найбiльш iнтимного характеру, про якi не можна розповiдати навiть на смертному одрi.

Проте, дивна рiч, маючи змогу отримати матерiальнi блага, Олег Шевцов сповiдував доволi аскетичний спосiб життя.

Двокiмнатна квартира, правда, у новому будинку, нi дружини, нi коханок, нi подруг. Друзiв вiн теж не мав. Замiсть авто – метро та велосипед. Не вживав алкоголь (не рахуючи декiлькох випадкiв за багато рокiв), не палив, займався бiгом та схiдними единоборствами. І виконував завдання, якi йому давали на Луб’янськiй площi.

У той день, перебуваючи на даху готелю «Украiна», Олег Шевцов убив чотирьох спiвробiтникiв пiдроздiлу «Беркут» та шiстьох учасникiв украiнськоi Революцii гiдностi.

Останнього з них, молодого i талановитого хлопця з Львiвщини, Шевцов застрелив, коли той вже йшов Майданом у напрямку Бессарабки. Потому вiн заховав свою гвинтiвку у футляр, викликав помiчника, i разом вони спустилися донизу, де на них вже чекало авто.

Шевцов iхав геть iз Майдану. Там починалася справжня бiйня i люди падали вiд куль. Олег виконав свое завдання, все iнше не мало для нього жодного значення.

Все iнше зроблять iншi – тi, кому й належить стрiляти, аби захистити «закон та порядок».

Якось, коли Украiна тiльки стояла на порозi заворушень, полковник Погодiн сказав йому, що вiдтепер життя стане багатим на подii. І в ту хвилину, коли вiн iхав з Майдану, Шевцов зрозумiв iстинне значення цих слiв.

– Росiя починае творити нову iсторiю. Щонайменше iсторiю Європи, – закарбувалися у пам’ятi Олега слова полковника.