Диктатор

І те, що президент не дасть наказу стрiляти у натовп, не допустить силового розгону Майдану, i те, що прихильники помаранчевих будуть бiльш рiшучi та ефективнi, i те, що опонент врештi-решт вiдiйде у сторону».

Та не могли прорахувати американцi тiльки одного – корупцiю, яка й була мiрилом усiх владарiв Украiни. Несамовита жадiбнiсть та чвари мiж вчорашнiми друзями стали тим фундаментом, на якому опонент спочатку став прем’ер-мiнiстром, а пiзнiше i президентом. І ось тепер, майже пiсля дев’яти рокiв розлуки з Украiною, Томас Лейл iшов вулицями, на яких влада належала тiльки йому – синовi донецьких степiв.

У Киевi ще з часiв Помаранчевоi революцii Лейл мав двi квартири. Цього разу шеф прийняв рiшення придбати ще й будинок.

«Конспiративних квартир не бувае забагато», – вчив його шеф, коли пiдiбрав Томаса на вулицях Нью-Йорку, де Лейл заливав свiй талант i чергову любовну трагедiю мiцним шотландським вiскi.

Тодi вiн ще не знав, що ось цей непримiтний чоловiк скоро стане його поводирем у свiтi таемних iгор i цинiчних зрад, введе його в коло, де правлять iншi закони та дiють за iнакшими правилами.

Бо в тому свiтi, куди з головою пiрнув Томас Лейл, не iснувало справедливостi й чеснот. Усе визначалося лише боротьбою за владу.

У той перший вечiр, коли вiн сидiв у шкiряному крiслi, вкотре перечитуючи Вольтера, йому раптом спало на думку, що цього разу вiн може не повернутися до Америки. І справа не тiльки у тому, що його могли вбити.

Нi. Лейл просто усвiдомлював, що цього разу битва буде бiльш жорсткою, кривавою i затяжною. Нiхто вже не гратиметься у ненасильницькi спротиви. Як казав Гай Фокс[2 - Гай Фокс (1570–1606) – англiйський шляхтич-католик, учасник «Пороховоi змови» – невдалоi спроби групи англiйських католикiв пiдiрвати будiвлю парламенту з метою знищення прихильного до протестантiв короля англiйського та шотландського Якова І.], якому судилося стати органiзатором лондонськоi «Пороховоi змови» 1605 року, «вiдчайдушнi хвороби лiкуються небезпечними засобами». І саме такою вiдчайдушною хворобою страждала в тi днi Украiна. Шкода, правда, що вона про це ще не знала.

Лейл нiколи не розумiв украiнцiв. Вони здавалися йому затурканими, такими, що легко пiддаються манiпуляцiям, продажними у своiй бiльшостi. Тi ж одинаки, якi час вiд часу народжувалися з бажанням жити згiдно з законами та принципами честi, не затримувалися надовго на цьому свiтi.