На нашем сайте вы можете читать онлайн «До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Автор
Дата выхода
25 мая 2020
Краткое содержание книги До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Франческо Петрарка) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304—1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання.
«До нащадків моє послання» (1350) – автобіографічний твір,
своєрідний заповіт прийдешнім поколінням. Це розповідь обдарованого європейця, що вже чогось досяг, але, попри кризу середнього віку, не припиняє шукати свого місця в житті, хоче справити краще враження на спільноту, а найперше – на себе самого.
«Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) називають щоденником духовної кризи. У деяких перекладах твір виходив під назвою «Сповідь». «Таємниця…» побудована як уявний діалог Петрарки з Блаженним Августином. Упродовж трьох діб учасники діалогу цитують Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого Петрарку. Саме байдужість до мирського є способом зцілення, який пропонує Петрарці Блаженний Августин.
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Але мука старостi полягае в тому, щоб повсякчас оплакувати смерть близьких[18 - Це не перебiльшення. Крiм рiдного сина i коханоi Лаури, це, зокрема, друг i покровитель кардинал Колонна i прихильний до поета король Роберт. Наприкiнцi 1360-х помер його улюблений онук Франческо.].
[10] Князi й королi обдаровували мене прихильнiстю, а вельможi – дружбою, гiдною заздрощiв. Однак вiд багатьох з iх числа, щиро мною шанованих, я вiддалився: настiльки сильною була моя природжена волелюбнiсть, що я всiма силами уникав тих, чие бодай саме iм’я видавалося менi супротивним свободi.
[11] Обдарований розумом радше розсудливим, нiж проникливим, я охочiше засвоював дисциплiни спасенного i благого спрямування, а переважно схильний був до моральноi фiлософii, а також до поезii, до якоi з плином часу охолов, захопившись Священним Писанням, в якому знайшов приховане блаженство, ранiше нехтуване мною, а поезiя вiдтак залишилася для мене тiльки засобом красномовства. Та з найбiльшим завзяттям брався я до вивчення давнини, бо часи, в якi випало менi жити, не до вподоби менi були, i якби не вiдданiсть моя тим, кого любив, то волiв би я радше бути народженим у будь-яку iншу добу; отож, щоб забути своi часи, душею завжди тягнувся до минувшини.
[12] Мова моя була, як стверджували, ясна i переконлива; хоч менi вона видавалася слабкою i туманною.










