На нашем сайте вы можете читать онлайн «До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Автор
Дата выхода
25 мая 2020
Краткое содержание книги До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Франческо Петрарка) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304—1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання.
«До нащадків моє послання» (1350) – автобіографічний твір,
своєрідний заповіт прийдешнім поколінням. Це розповідь обдарованого європейця, що вже чогось досяг, але, попри кризу середнього віку, не припиняє шукати свого місця в житті, хоче справити краще враження на спільноту, а найперше – на себе самого.
«Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) називають щоденником духовної кризи. У деяких перекладах твір виходив під назвою «Сповідь». «Таємниця…» побудована як уявний діалог Петрарки з Блаженним Августином. Упродовж трьох діб учасники діалогу цитують Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого Петрарку. Саме байдужість до мирського є способом зцілення, який пропонує Петрарці Блаженний Августин.
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Не без тривалих вiд’iздiв, бо за цей час я повних чотири роки мешкав у Карпантра, невеличкому мiстечку, найближчому зi сходу до Авiньйона; i в тих двох мiстах я засвоiв пiдвалини граматики, дiалектики i риторики, наскiльки дозволяв мiй вiк або, точнiше, наскiльки заведено викладати у школах: тобi судити, любий читачу, чи грунтовними е такi знання.
[17] Звiдти перебрався я у Монпелье, де чотири роки вивчав закони, а потому поiхав до Болоньi, де, зокрема, упродовж трьох рокiв прослухав повний курс цивiльного права: попри юний вiк, менi передрiкали великi успiхи в разi, якби я далi простував цiею стежкою.
[18] Отож, двадцятидволiтнiм я повернувся додому. Домiвкою тут називаю наше авiньйонське вигнання, в якому перебував з дитинства: звичне набирае силу притаманного. Там я зробився знаною особою, i можновладцi почали шукати моеi дружби: сьогоднi я й сам, щиро кажучи, не знаю, з якого дива, але тодi, з юнацькою самовпевненiстю, вважав себе цiлковито гiдним такоi шани.
[19] Найбiльше горнули мене до себе славнi й шляхетнi Колонна – послiдовнi члени й, сказати б, окраса Римськоi курii. Вони дбали про мене i виявляли до мене таку шану, на яку хтозна чи навiть тепер заслуговую, а тодi й поготiв. Зокрема, славетний i незрiвнянний Джакомо Колонна, на той час епископ Ломбезький, рiвного якому я не зустрiчав i навряд чи коли знов зустрiну, запросив мене в Гасконь, де у передгiр’i Пiренеiв, у чарiвному товариствi господаря i його наближених, згаяв я лiто в такому неземному блаженствi, що донинi солодко зiтхаю, згадуючи тi мiсяцi[23 - …згадуючи тi мiсяцi.
[20] По поверненнi звiдти я мешкав багато рокiв у його брата, кардинала Джованнi Колонни, що ставився до мене не як повелитель, а як отець, чи радше навiть як улюблений брат, тому й почувався я у нього так, наче в рiдному домi.










