Чудесна країна Оз

Усе це вiн згрiб докупи й давай виряджати свое створiння, i хоч манаття на того виявилося замале, та дженджик iз страхопуда вийшов хоч куди. Аби вбрання було повним, Тiп начепив на страхопуда в’язанi старi панчохи Момбай та своi власнi, вельми пiдтоптанi черевики i так захопився плодами своеi працi, що аж в танок пустився i залився щасливим хлоп’ячим смiхом.

– Треба дати йому iм’я! – у захватi вигукнув вiн. – Такий славний страхопуд, як цей, безперечно, мусить мати iм’я. А наречу-но я його, – додав вiн, задумавшись на якусь мить, – Джек Гарбузова Голова!

Життедайний порошок

Ретельно все зваживши, Тiп вирiшив, що найкраще поставити Джека на поворотi дороги, що неподалiк вiд дому.

Отож узявши страхопуда на плече, Тiп потяг його туди, та нести було тяжко й вельми незручно. Проволiк його по дорозi й зрозумiв, що далеко так не пройдеш, тож вiн поставив його на ноги i, по черзi згинаючи iх у колiнах i пiдштовхуючи в спину, примудрився довести Джека до повороту. Авжеж, не обiйшлося й без падiнь, та Тiп цього разу докладав бiльше зусиль, нiж коли-небудь до роботи у лiсi чи полi, та й шалапутна вдача надавала йому сил, i дуже вже кортiло подивитися на справу рук своiх…

«От так Джек, от так молодець!» – примовляв Тiп сам до себе, тяжко вiдсапуючись вiд незвичноi натуги. Аж тут побачив, що лiва рука Джека, поки вони йшли, десь вiдвалилася. Отож довелося повертати назад i шукати руку, а потiм, ножем вирiзавши новий товстiший чопик, вiн заново прикрiпив руку до плеча, причому мiцнiше, анiж було.

А ще вiн помiтив, що гарбузова голова на плечах у Джека перекрутилася i дивиться обличчям назад, та впоратись iз цим було ще легше. Нарештi Джека вдалося встановити просто на поворотi стежини, де мала з’явитися стара Момбай: той виглядав досить природно, аби зiйти за левконiйського фермера, i досить неприродно, аби налякати будь-кого, хто з ним зiткнеться нiс до носа.

Позаяк чекати на повернення староi було ще зарано, Тiп спустився в долинку за господою, де росла лiщина, i почав збирати горiхи.

Проте цього разу стара Момбай повернулася ранiше, нiж зазвичай. Вона зустрiчалася з лукавим i кульгавим вiдьмаком, що мешкав в одинокiй печерi в горах, i обмiняла деякий харч на кiлька маловiдомих чаклунських таемниць.

Отримавши таким чином три нових рецепти, чотири чудодiйних порошки та збiр чар-зiлля на рiзнi випадки життя, вона поспiхом пошкандибала додому, аби якомога скорiше випробувати iхню дiю.