Дорога до Країни Оз

Щодо Полiхромii – дочки Веселки та дурного маленького Гудзика-Розумника, то вони, гадаю, зробили цi iсторii про Оз ще веселiшими, тож тiшуся з того, що цi героi опинилися в цiй книжцi. Водночас дуже хочу дiзнатися, чи сподобалися вони вам.

Коли я взявся писати цю книжку, то отримав цiкавi новини з «Краiни Оз». Вiрю, що вони приемно здивують вас, моi любi. Але це така довга й захоплива iсторiя, що ii потрiбно зберегти для ще однiеi книжки, яка, можливо, стане останньою iсторiею, яка розповiдатиме про Краiну Оз.

    ЛІМАН ФРЕНК БАУМ

    Коронадо, 1909 рiк

І. Шлях до олiйних полiв

– Будь ласка, маленька панно, – мовив Косматий чоловiчок, – чи не могла б ти показати менi дорогу до Олiйних полiв?

Доротi придивилася до нього. Вiн виглядав обшарпано, але в очах було щось таке, що робило його напрочуд приемним.

– Звичайно, – вiдповiла дiвчинка. – Я можу вказати тобi шлях. Але це зовсiм iнша дорога.

– Інша дорога?

– Так. Тобi доведеться перетнути велику ферму, потiм йти стежкою до головноi дороги, потiм повернути на пiвнiч i йти до розвилки, де п’ять стежечок розбiгаються в рiзнi боки, а далi… ой, краще менi самiй подивитися…

– Будь ласка, мила панно.

Якщо хочеш перевiрити дорогу до самiсiньких Олiйних полiв, – вiдгукнувся халамидник.

– Зверни на стежку за пеньком в’яза або на дорiжку за нiркою ховраха, або…

– І будь-яка пiдходить?

– Звичайно, нi, Косматий чоловiчку. Щоб дiстатися до Олiйних полiв, треба вибрати один-единий правильний шлях.

– А ця дорога, яка веде вiд пенька ховраха, едина або…

– Господи! – вигукнула Доротi. – Доведеться самiй показати тобi, куди йти, ти страшенно дурний. Почекай трохи, я збiгаю додому й одягну капелюшка.

Халамидник залишився один. Вiн повiльно жував вiвсяну стеблинку, наче не мiг знайти нiчого смачнiшого. Потiм звернув увагу на яблуню, що росла бiля будинку, i побачив на землi багато яблук.

Косматий чоловiчок вирiшив, що яблука смакуватимуть набагато краще за вiвсяну стеблинку, тож попрямував до дерева, щоб пiдiбрати iх.

Аж раптом з будинку вихором вилетiла маленька чорна собачка з коричневими оченятами й помчала до незнайомця, який встиг пiдiбрати три яблука й засунути iх до однiеi з глибоких кишень, якими повнилося його лахмiття.

Песик з гавкотом кинувся до голодранця, але вiн швидко схопив ii за загривок i запхав в ту саму кишеню, де вже лежали яблука.