Озма з країни Оз

    Л. Френк Баум

Дiвчинка в курячiй клiтцi

Сильний вiтер шарпав поверхню океану, вкриваючи ii брижами. Потiм вiн розколихував вершечки тих брижiв, i вони ставали хвилями, а вiтер розбурхував iз тих хвиль буруни. Тi буруни котилися й котилися, страшенно високi, вищi навiть за дахи будинкiв. Декотрi пiдбивалися так високо, як вершечки високих дерев, i скидались на гори; а западини мiж великими бурунами були схожi на глибокi долини.

Усе це шалене бурхання й плескання вод у безкрайому океанi, яке зчиняв хтозна-нащо й про що бешкетник вiтер, скiнчилося жахливим штормом, а шторм в океанi любить витiвати багато химерних штук i завдавати багато шкоди.

Коли здiйнявся вiтер, у чистому морi далеко вiд суходолу плив корабель. Тiльки-но хвилi почали розгулюватись i здiйматися чимраз вище, корабель стало кидати вгору й униз, i гойдати то на один, то на другий бiк, i жбурляти ним так, що навiть моряки мусили триматися за линви та поруччя, щоб iх не змело з палуби вiтром або не змило в море водою.

А хмари на небi були такi щiльнi, що сонячне свiтло не могло пробитися крiзь них, вдень стало темно, як уночi, i шторм вiд того був iще жахливiший.

Капiтан корабля не боявся, бо це був не перший шторм у його життi, i вiн завжди виводив свiй корабель цiлим. Але вiн знав, що пасажири будуть у небезпецi, якщо спробують зостатись на палубi, тому вiн послав iх усiх до кают i наказав лишатися там, поки не скiнчиться шторм, поводитися мужньо, не лякатись, i тодi все буде добре.

А серед тих пасажирiв була одна маленька дiвчинка з Канзасу. Звали ii Доротi Гейл, i пливла вона зi своiм дядьком Генрi до Австралii, в гостi до родичiв, яких вона ще нiколи не бачила. Треба вам знати, що дядечко Генрi був не зовсiм здоровий: вiн так тяжко працював на своiй фермi в Канзасi, що пiдiрвав здоров’я, став нервовий i часто нездужав. Тому вiн лишив тiтку Ем удома наглядати за фермою, а сам вирушив до Австралii провiдати родичiв i вiдпочити як слiд.

Доротi дуже хотiла поiхати з ним, i дядько Генрi подумав, що це буде йому добре товариство в дорозi, удвох же веселiше, та й погодився узяти ii. А дiвчинка вже була досвiдченою мандрiвницею – адже колись смерч занiс ii так далеко вiд дому, що вона опинилась аж у чудеснiй краiнi Оз, де ii спiткало багато дуже дивних пригод, аж поки вона зумiла повернутися додому, до Канзасу.