Маленькі жінки. II частина

Вже краще б я опублiкувала його цiлком або не друкувала зовсiм, тому що терпiти не можу, коли про мене судять настiльки перекручено.

Домашнi та друзi не скупилися на похвали й слова розради, проте це був важкий час для чутливоi, палкоi Джо, яка хотiла як краще, а вийшло як завжди. І все-таки це випробування принесло iй користь, бо вона почула i критику з боку тих, чия думка була по-справжньому цiнна, – критику, яка служить найкращим уроком для письменника-початкiвця. А коли перше потрясiння минуло, Джо змогла посмiятися над своею бiдною книжкою, все ще, однак, вiрячи в неi i вiдчуваючи себе мудрiшою й сильнiшою пiсля отриманих ударiв.

– Я не генiй, як Кiтс[18 - Джон Кiтс (1795–1821) – англiйський поет-романтик. Дуже рано помер. Як вважало багато його сучасникiв, однiею з причин його ранньоi смертi Кiтса були жорстокi нападки критикiв, бо за життя поета його твори не набули популярностi.], i це не вб’е мене, – говорила вона рiшуче. – Зрештою, не я залишилася в дурнях, бо фрагменти, взятi прямо з реального життя, були оголошенi безглуздими й неможливими, а сцени, якi я створила у своiй власнiй дурнiй головi, названi «чарiвно природними i правдивими».

Постараюся втiшитися цим, а коли буду готова, зроблю нову спробу.

Роздiл п’ятий

Мудростi сiмейного життя

Як i бiльшiсть iнших юних матрон, Мег починала свое подружне життя з твердою рiшучiстю стати зразковою господинею. Джон, на ii думку, мав знайти вдома рай: завжди усмiхнене обличчя дружини, добре харчуватися щодня й не знати, що таке вiдiрваний гудзик.

Вона вкладала у свою працю стiльки любовi, енергii й оптимiзму, що просто не могла не домогтися успiху. Їi рай був далеко не безтурботним, бо ця маленька ледi старанно поралась, була аж надто схвильована тим, щоб догодити чоловiковi, й метушилася, як справжня Марта[19 - Марта – стара ключниця, персонаж роману англiйського письменника Вальтера Скотта (1771–1832) «Роб Рой» (1818). За текстом роману, Марта була люб’язною та скромною, добре опiкувалася будинком та його жильцями. ], обтяжена безлiччю турбот.

Інодi вона так втомлювалася, що була не в силах навiть усмiхатися. У Джона пiсля низки вишуканих страв розладналося травлення, i вiн невдячно вимагав простоi iжi. Щодо гудзикiв, то Мег скоро почала дивуватися, куди вони дiваються, хитала головою з приводу чоловiчоi недбалостi та загрожувала змусити його самого пришивати iх, щоб подивитися, чи будуть вони пришитi настiльки мiцно, щоб витримати нетерплячi ривки й рiзкi рухи його пальцiв.