Маленькі жінки. II частина

Навколо неi вже зiбралася купка слухачiв, i Емi напружувала слух, щоб почути, про що йдеться, бо уривки фраз, якi долiтали до неi, викликали тривогу, круглi очi й пiднятi руки змушували вмирати вiд цiкавостi, а частi вибухи смiху – горiти бажанням роздiлити загальне веселощi. Можна уявити, якi страждання викликав у неi пiдслуханий обривок ось такоi розмови:

– Вона прекрасно скаче верхи – хто ii вчив?

– Нiхто. Вона прив’язувала старе сiдло на велику гiлку дерева i вчилася сiдати верхи, тримати вiжки i зберiгати рiвновагу.

І тепер вона може скакати на будь-якому конi, бо не знае, що таке страх. У сусiднiй стайнi iй охоче й дешево дають напрокат коней, бо вона прекрасно тренуе iх для iзди верхи пiд жiночим сiдлом. У неi така пристрасть до верховоi iзди! Я часто кажу iй, що якщо нiчого iншого з неi не вийде, вона цiлком зможе заробляти на життя, об’iжджаючи коней.

Емi ледь стримувалася, слухаючи цю жахливу розмову, адже у слухачiв напевно створювалося враження про неi як про досить вiдчайдушну юну особу, а саме такi особи були предметом ii глибокоi вiдрази.

Однак, що вона могла зробити? Стара ледi продовжувала говорити, й задовго до того, як ii оповiдь скiнчилася, Джо продовжувала свою, роблячи ще кумеднiшi визнання i припускаючись iще грубiших помилок.

– Так, у той день Емi була в розпачi, бо всiх хороших коней розiбрали i залишилися тiльки три: одна кульгава, iнша слiпа, а третя така норовиста, що потрiбно було сунути iй у пащу грудку, перш нiж вона зрушила б з мiсця. Прекрасна тварина для приемноi прогулянки, чи не так?

– Якого ж коня вона обрала? – запитав якийсь молодик, а iнший засмiявся, iз задоволенням слухаючи розповiдь Джо.

– Жодного. Вона почула, що вище по рiчцi на однiй фермi е молодий, гарний i гарячий кiнь. І хоч дами нiколи не iздили на ньому, Емi вирiшила спробувати. Їi протистояння з ним було воiстину драматичним. Почати варто з того, що нiхто не додумався принести сiдло, тому iй довелося взяти його вдома, перевезти його на човнi через рiчку, а потiм покласти собi на голову i нарештi зайти в стайню, на превеликий подив старого господаря.

– І вона скакала на цьому конi?

– Звичайно, й чудово провела час. Я думала, коли Емi повернеться, на нiй живого мiсця не буде, але вона впоралася з цим завданням вiдмiнно й була душею компанii!

– Ну й вiдвага! – i молодий панич Лемб кинув схвальний погляд на Емi та з подивом подумав про те, що говорить цiй дiвчинi його мати i чому та виглядае такою червоною i збентеженою.