Коли молот зустрічається з ковадлом

– Ей-ей, дiду, ти куди пхнешся? Ми тебе зара виволочимо, – заволав чоловiк, що сидiв на пасажирському крiслi. – Забирайся геть!

– Не варто зi мною сваритися, – заскреготав старий, i, не церемонячись, знову пiдпалив цигарку. – Генка, нумо рушати.

– Ти що, його знаеш? – здивовано звернувся чоловiк до водiя.

– Знае, знае, – знову буркнув дiд, – Ну, чого стали, бачте дiвчина до вас не хоче, а менi додому вже пора. Вперед! Вйо!

Водiй позашляховика слухняно завiв авто, по дорозi щось пояснюючи своему напарнику.

Оля вiдчула, як вiдвисла ii щелепа, коли вона спостерiгала за цими трьома. Дiвчина вирiшила не роздумувати над тим, що ж за дiдок iй такий зустрiвся, замiсть цього вона повернулася на зупинку, щоб перевзутися у своi улюбленi кросiвки.

Оля згадала одну з методик, яку, знову ж таки, вичитала в книжцi з психологii: для того, щоб налаштувати себе на позитивний лад, необхiдно закцентувати увагу на чомусь хорошому. Тож вона заплющила на мить очi, зробила глибокий вдих i просто попрямувала своею дорогою.

Дощ нарештi минув. Село уже було позаду. Шлях огортала неймовiрна тиша хвойного лiсу iз украпленням спiву солов’я та кування зозулi.

Дiвчина навiть подумки подякувала Лесi, що та випхала ii в подорож. Та не встигла вона глибше задуматися над значенням подруги у ii життi, як колiщатка валiзи, видавши прощальний стогiн, одночасно вiдвалилися. Свiтлий беж ii дорожньоi валiзки протягнувся по мокрiй глинi, безповоротно забруднюючи свою чисту репутацiю.

– Прекрасно, – видихнула Оля.

(Варто було тiльки згадати Леську!)

Дiвчина поглянула на годинник. Стрiлка циферблату вказувала на майже шосту годину вечора. Вона подумки пiдрахувала, що подорожуе пiшки десь годину, отже, мае вже пройти три-чотири кiлометри.

«Так, – дiвчина схопила валiзку за бiчну ручку, – скоро мають бути цi бiсовi Жменьки».

Оля прочимчикувала ще приблизно кiлометр. Тепер вона рухалася значно повiльнiше, бо змушена була нести валiзу. Дiвчина зупинилася, щоб перевести подих. Коли вона знову глибоко вдихнула, по ii шкiрi побiгли мурашки.

Оля насторожилася, дiстала свого газового балончика i спробувала пильно розгледiти лiс. Вона почула ледь уловимий трiск. Дiвчину накрив напад страху, i вона вiдчула, як затремтiли колiна. Щось чи хтось наближався iз-за дерев. Оля хотiла тiкати, але ноги занiмiли. Ще секунда, i ворог опиниться на дорозi. Вона затамувала подих i пiдняла балончик у бойовiй готовностi.