Коли молот зустрічається з ковадлом

Леся шумно набрала в рот повiтря, збираючись змiшати його з iще однiею жменею слiв, але Ольга встигла перехопити естафету.

– Я не хочу зараз про це говорити!

Повiтря так само шумно вилетiло з Лесиних губ, але без слiв, на самотi. Отак вони i пройшли кiлька кварталiв, але всi спроби говiркоi подруги завести цiкаву розмову розбивалися об Ольжину мовчанку й задумливiсть, i врештi-решт Леся здалася.

– Я вже майже вдома, – спитала призупинившись, – може зайдеш?

– Та нi, дякую, хочу вiдпочити вiд сьогоднiшнього iспиту.

– Що будеш робити?

– Пiду додому, завалюся на диван i, напевно, заново передивлюся «Шерлока».

– Я сподiваюсь, у тебе не почнеться новий напад депресii? – Леся приклала руку до голови подруги, як пiд час гарячки. – О, нi! Схоже, вже почався!

– Припини! – Оля поглянула на спiврозмовницю, – все окей!

– Ну, тодi я побiгла! Бувай! І не пiдiгравай тим психологам i журналюгам-старперам, якi пишуть, що наше поколiння дуже легко зламати!

– Добре-добре… До завтра!

Оля спершу хотiла викликати таксi, й поiхати додому, але вирiшила пройтися по шумному мiсту.

Вона копирсалася в своiх спогадах, без перешкод розмiрковувала й аналiзувала… Леська все-таки мала рацiю: процес був запущений. Одна зустрiч у кав’ярнi – i от вона, перша стадiя депресii – апатiя, тут як тут.

Дiвчина змучено зупинилася i присiла на лавку бiля супермаркету. Люди снували туди-сюди, водii сварилися мiж собою на особливiй мовi автомобiльних гудкiв, i Олi здавалося, що нема спасiння… нема спасiння вiд людей… i….

Їi роздуми i монолог внутрiшнього обурення перервав американський хард-рок-гурт «Aerosmith» зi своею знаменитою пiснею «I Don’t want to miss a thin». Нi, це не Брюс Вiллiс черговий раз рятував землю вiд загрози, це Ольжин мобiльний таким чином вимагав уваги до себе.

«Знову Леська чогось хоче», – дiвчина не очiкувала, що ii так швидко змусять покинути улюблений свiт, де можна без кiнця жалiти себе, тому демонстративно (демонструвала, звичайно ж, сама собi, оскiльки перехожим було абсолютно однаково, чого це вона не звертае уваги на свiй мобiльний) вiдсунула сумку вбiк.

Але телефон не здавався, i от «Aerosmith» уже почав свiй приспiв. Мелодiя була напрочуд красивою, Оля дуже любила ii. Саме ця пiсня грала в барi, коли вони познайомилися з Артуром. Леська аж волосся на собi рвала, переконуючи подругу змiнити мелодiю дзвiнка, але Ольга нiяк не могла розлучитися з улюбленою i такою важливою для неi пiснею.