Феноменологія духу

Але цi рiзнi аспекти, якi свiдомiсть бере на себе, е, кожен для себе, коли iх розглядати як такi, що iснують у загальному середовищi, визначеними. Бiле iснуе лиш у протиставленнi з чорним i т. д., а рiч – це одне саме тому, що протиставлена iншим речам. Вона, проте, вiдкидае iншi речi не через те, що е одним: адже бути одним – це загальнi самовiдносини, тож рiч, будучи одним, радше тотожна всiм речам, – а вiдкидае iх тiльки внаслiдок своеi визначеностi. Таким чином самi речi визначенi в собi i для себе й мають властивостi, якими вiдрiзняються вiд iнших речей.

Оскiльки властивiсть – це власна властивiсть речi, або якась визначенiсть самоi речi, рiч мае багато властивостей. Бо, по-перше, рiч iстинна, iснуе сама в собi, а те, що е в нiй, – це ii власна сутнiсть, а не те, що iснуе через щось iнше; по-друге, визначенi властивостi iснують не через iншi речi i не для iнших речей, а властивi самiй цiй речi; проте вони е визначеними властивостями саме в цiй речi тому, що iх кiлька i вони вiдрiзняються одна вiд одноi; по-трете, оскiльки вони перебувають таким чином у речовостi, то iснують у собi i для себе й байдужi одна до одноi. Тож насправдi сама рiч бiла, а також кубiчна, також ядуча i т. iн., а отже, й рiч – це також, або загальне середовище, де спiвiснують зовнi одна вiд одноi багато властивостей, не впливаючи одна на одну i не скасовуючи одна одну; отак узята рiч буде такою, якою вона е насправдi.

Що ж, при такому способi сприйняття, свiдомiсть водночас усвiдомлюе, що вона вiдображуеться також у собi i що у сприйняттi постае й момент, протиставлений також.

Але цей момент, це – еднiсть речi з самою собою, еднiсть, яка викидае з себе вiдмiннiсть. Отже, саме цю еднiсть свiдомiсть мае взяти на себе, бо сама рiч – це iснування багатьох рiзних i незалежних властивостей. І тому ми кажемо про рiч: вона бiла, також: кубiчна, також: ядуча i т. д. Але тiею мiрою, якою вона бiла, вона не кубiчна, а тiею мiрою, якою вона кубiчна, а також бiла, вона не ядуча, i т.  д. Вставляння цих властивостей у рiч належить тiльки свiдомостi, яка, отже, не повинна дати iм у речi злитися в одне. Задля цього вона запроваджуе конструкцiю «тiею мiрою, якою», завдяки якiй тримае властивостi порiзно i зберiгае рiч як еднiсть у формi також. Власне, тiльки свiдомiсть вiдповiдае за единiсть, тож те, що можна було б назвати властивiстю, репрезентоване як вiльна матерiя.