Феноменологія духу

Коли придивлятися тiльки до поверхнi, цей перевернутий свiт – протилежнiсть першому, бо: мае той перший свiт за своiми межами i вiдштовхуе його вiд себе як перевернуту реальнiсть; один з цих свiтiв – свiт з’явищ, а другий – свiт-у-собi; один е таким, яким вiн е для якогось iншого, натомiсть другий – таким, яким вiн е для себе; коли вдатися до попереднього прикладу, те, що солодке на смак, власне або внутрiшньо в речi е кислим, а те, що у справжньому магнiтi у свiтi з’явищ е пiвнiчним полюсом, у внутрiшньому, або суттевому буттi було б пiвденним; те, що в електрицi як у з’явищi постае як кисневий полюс, в електрицi, яка не належить до свiту з’явищ, було б водневим полюсом.

Або ж дiя, що у свiтi з’явищ е злочином, у своему внутрiшньому повинна бути доброю (лихий учинок може мати добрий намiр); покарання е покаранням лиш у свiтi з’явищ, а в собi або в якомусь iншому свiтi воно цiлком може бути добром для злочинця. Але таких протиставлень внутрiшнього i зовнiшнього, з’явища i надчуттевого як двох видiв реальностi тут уже бiльше немае. Вiдкинутi вiдмiнностi вже не подiляються знову на двi субстанцii, якi б пiдтримували iх i надавали б iм вiдокремленого iснування, внаслiдок чого тяма знову вийшла б iз внутрiшнього на свое попередне мiсце. Один аспект, або субстанцiя, був би знову свiтом сприйняття, де один з тих двох законiв проводить свое iснування, а навпроти нього стояв би внутрiшнiй свiт, саме такий чуттевий свiт, як i перший, але у сферi уявлень; його, на вiдмiну вiд чуттевого свiту, не можна було б нi показати, нi побачити, нi почути, нi скуштувати, а проте б його уявляли собi як саме такий чуттевий свiт. Але фактично, коли один утверджений елемент е реально сприйнятим, а його в?собi – перевернутою формою цього елемента, а отже, чуттево уявленим елементом, тодi кисле, що було б у-собi солодкоi речi, е такою самою реальною рiччю, як i вона, а саме: кислою рiччю; чорне, що було б у-собi бiлого, е реальним чорним; пiвнiчний полюс, що е в?собi пiвденного полюсу, е пiвнiчним полюсом на тому самому магнiтi; кисневий полюс, що е в?собi водневого полюсу, е наявним кисневим полюсом того самого вольтового стовпа. Проте реальний злочин мае свою перевернутiсть i свое в?собi як можливiсть у намiрi як такому, а не в доброму намiрi, бо iстиною намiру е тiльки сам учинок. А злочин, вiдповiдно до свого змiсту, мае свое вiдображення-в-собi, або свою перевернутiсть, у реальному покараннi; покарання – це примирення закону з реальнiстю, протиставленою йому в злочинi.