Феноменологія духу

Але другий момент – це пiдпорядкування цього iснування безкiнечностi вiдмiнностi. В першому моментi е форма, що iснуе, тривае; як для-себе-сутня, або безкiнечна у своiй визначеностi субстанцiя вона протиставлена загальнiй субстанцii, спростовуе плиннiсть i неперервнiсть, яку мае з нею, i утверджуеться не як розчинена в цьому загальному, а радше як така, що зберiгаеться завдяки вiдокремленню вiд цiеi своеi неорганiчноi природи та споживанню ii. Саме внаслiдок цього життя в загальному плинному середовищi, спокiйний розпад форм стае рухом цих форм, або життям як процесом.

Проста загальна плиннiсть – це в?собi, а вiдмiннiсть форм – iнше. Але через цю вiдмiннiсть i сама плиннiсть стае iншим, бо тепер вона iснуе для цiеi вiдмiнностi, що е в собi й для себе, а отже, безкiнечним рухом, що поглинув те загальне середовище, – стае життям як жива. Через те ця iнверсiя знову стае перевернутiстю в собi самiй; те, що було поглинуте, – це сутнiсть; iндивiдуальнiсть, що зберiгаеться коштом загальностi й дае собi почуття своеi едностi з собою, саме цим i скасовуе свою протилежнiсть з iншим, завдяки якiй вона iснуе для себе; еднiсть iз собою, якоi вона надае собi, якраз i е плиннiстю вiдмiнностей, або загальним розпадом. І навпаки, скасування iндивiдуального iснування – це водночас i його виробництво. Адже, оскiльки сутнiсть iндивiдуальноi форми (тобто загальне життя) i для-себе-сутне в собi – проста субстанцiя, ця сутнiсть, утверджуючи в собi свое iнше, скасовуе ту свою простоту, або свою сутнiсть, тобто роздвоюеться, i саме це роздвоення недиференцiйованоi плинностi е утвердженням одиничностi. Отже, проста субстанцiя життя – це роздвоення ii самоi на форми i водночас розпад тих наявних вiдмiнностей, а розпад самого роздвоення – це ще й саме роздвоення, або членування. Таким чином, обидва аспекти всього руху, що були диференцiйованi, – утвердження одиничних форм, якi не заважають одна однiй, в загальному середовищi незалежностi i процес життя – збiгаються мiж собою; процес життя – це не тiльки скасування форм, а й формування; формування – це не тiльки членування форм, а й скасування iх. Сама плинна стихiя – це тiльки абстракцiя сутностi, або ж е реальною тiльки як форма, а те, що вона членуеться, – це знову-таки роздвоення членованого, або розпад його.