На нашем сайте вы можете читать онлайн «Чорт зна що. Запропаща душа». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Чорт зна що. Запропаща душа

Автор
Дата выхода
10 декабря 2019
Краткое содержание книги Чорт зна що. Запропаща душа, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Чорт зна що. Запропаща душа. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антология) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Книга «Чорт зна що. Запропаща душа» – унікальна антологія, присвячена найпопулярнішому персонажеві української мітології – чортові. Тут представлені найцікавіші твори нашої літератури, де діє ця лиха, хитра, підступна, а деколи кумедна, добродушна і навіть добра істота, яка інколи ще й здатна на шляхетні вчинки і палке кохання.
Багато матеріалов упорядник розшукав у рідкісних виданнях, невідомих і недосяжних для широких кіл читачів, на яких тепер чекають несподівані і захоплюючі відкриття.
До книжки увійшли твори Іоаникія Галятовського, Левка Боровиковського, Олекси Стороженка, Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок, Юрія Винничука та багатьох інших. Чимало з них перекладено зі староукраїнської, російської, польської та латинської мов.
Чорт зна що. Запропаща душа читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Чорт зна що. Запропаща душа без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Мабуть, борщ iз рибою варите?
– Нi, кашу з салом.
Явтух пiдсiв до вогню.
– А дозвольте спитати, панове чумаки, звiдкiля вас Господь несе?
– З Криму.
– По сiль iздили?
– По сiль.
– А де ми тепер, пани-брати?
Чумаки на це перезирнулися й не зронили нi слова.
– Тобто… тее, як його… е-е… де оце мiсце, на якому ми тепер сидимо? – додав Явтух, тицяючи пальцем у землю.
– Де оце мiсце? – перезирнулися знову чумаки.
– Еге ж, люди добрi!
– А за Черкасами!
– Чув я, чув, братове, про Черкаси! Чув! Це вiд нас верстов iз тисячу буде! Іще звiдти… себто звiдси… коробейники до нас iз ситцями ходять! Ото чортяка чосу дала! За пiв ночi пролетiли тисячу верстов!
Чумаки знову переглянулись i вже перестали палити.
– То се ти, виходить, нетутешнiй?
– Та вже ж нетутешнiй… Я з Ізюма, коли знаете. Іще нинi ходив там по базару i купив собi шаровари… Ну, дивиса! – вигукнув, сам собi не вiрячи, та, присунувшись ближче, став розповiдати про своi пригоди.
– Але те все ще байка, – додав Явтух наприкiнцi оповiдi. – Я вам, браття, розповiм ще таке, що ви од смiху животи понадриваете! Як летiли ми з чортякою, то зустрiлася нам вiдьма, руда й стара така, що хiба нею ворон лякати. От вона й подумала, що я дiвка, та як вчепиться в чорта! Чого вiн, мовляв, дiвок волочить? Ревнива така, що страх! А той мене випустив з кiгтiв i почав боронитися, збив iй з голови хустину, i полетiла вона з ним попiд самi хмари простоволоса. А я, падаючи, пiдхопив тую хустину.
– Ото бiсове кодло! Ще й козириться! – смiявся парубок, збираючись сховати знахiдку, але тут побачив, що за плечима в нього сидить руда простоволоса баба i тягнеться кiстлявою рукою до хустини. – А! То ти тут! – скрикнув Явтух так, що всi чумаки навiть пiдскочили на мiсцi.
Хлопець зловив вiдьму за руку, а та забилася, затiпалася, запищала, мов заець, i стала пiднiматися разом iз Явтухом на очах у здивованих чумакiв.
Мов легеньке перо, пiдхоплене вiтром, летiв Явтух по небу, вчепившись за вiдьму, а вiдьма кидалася з боку на бiк, вибиваючись iз сил.











